Моя мама вийшла заміж за тата, коли їй було 19, і відтоді між нею та моєю бабусею по батьковій лінії триває ворожнеча. Бабі Олені не подобається, як готує моя мама, як веде господарство на дачі, як виховує дітей, загалом, їй не подобається абсолютно все. Вона ніколи не змовчить тоді, коли можна якось підколоти свою невістку.
Тому моя мама завжди казала мені, щоб я не розраховувала на любов зі сторони свекрухи, адже для неї я завжди буду не така. “Невістка — це в горлі кістка — запам’ятай це. – Говорила вона”. Та я не вірила, адже мама мого Максима — це чудова жінка, яка завжди допомагала мені, підтримувала, до того часу, поки ми із моїм хлопцем не вирішили побратись.
Відтоді я постійно чую в свою сторону, що я нездара, що з мене погана хазяйка, і з вихованням дітей у мене не складеться. Вона дуже не хоче, аби її син пішов з-під її крила в доросле життя, адже він у неї один, і вона розраховувала на те, що він постійно житиме із нею. Але коли вона зрозуміла, що ми не збираємось жити в одній квартирі, то вирішила, що краще її син буде один, але житиме із нею.
Тому щодня, від ранку до вечора, вона розповідала йому про те, яка ж я погана жінка, розраховуючи, що одного дня він погодиться із нею і покине мене.
Та вже три роки як ми побрались із моїм чоловіком, а моя свекруха досі не полишає надій на те, що Максим повернеться жити до неї.
Останньою її вигадкою було виставити мене в очах чоловіка зрадницею. Свекруха намовила свою подругу, аби та розповіла Максиму про те, що вона бачила мене із якимось чоловіком, який проводив мене додому. Звичайно, що такого не було, адже чоловік майже щодня забирає мене з роботи додому. А в ті поодинокі дні, коли він затримується, я йду до своєї мами і чекаю на нього там.
Про це звісно ж не знала моя свекруха, яка придумала цю дурну історію зі зрадою. Тому наступного дня, коли вона прийшла до нас зі словами: “Мені розповіла подруга про те, що ти, Аню, зраджуєш моєму Максиму”, мій чоловік розсміявся їй в лице.
До цього часу він терпів її вибрики, гидкі слова в мою сторону, адже це його мама, і він не міг перестати із нею спілкуватись. Та ця ситуація, мабуть, стала останньою краплею в переповненій чаші нервів мого чоловіка.
Він сварився, кричав на свекруху, адже це не прості звинувачення в тому, що мій борщ на смак, наче помиї, чи ще щось в цьому ж роді, про що вона регулярно говорить, а серйозні і образливі слова в мою сторону, і в його, адже вона постійно ображає і знецінює його вибір.
Тож, Максим сказав, що вона може забиратись, і більше ніколи не з’являтись у нас вдома, адже більше він її не чекає.
Мені було шкода свекруху, оскільки вона так хотіла втримати сина біля себе, що залишилась без нього взагалі. Ми ж могли жити мирно разом, адже з самого початку моє відношення до неї було чудовим, але вона все зіпсувала своїм ставленням до мене.
