Моя нова мама

В понеділок зранку до Ірини Петрівни в клас зайшла завуч разом з незнайомцем та маленьким хлопчиком.

— Ірино Петрівно, у вашому класі тепер буде вчитись маленький Максимко. Приймайте, знайомтесь, а ось і тато Олег Васильович.

— Ми завжди раді, проходь Максиме, я тебе познайомлю з дітками та покажу парту, за якою ти будеш сидіти, — Ірина Петрівна обняла хлопчика за плечі.

— Олег, Васильович, не переживайте за сина, все буде гаразд. Ірину Петрівну діти просто обожнюють.

Завуч провела батька у свій кабінет, щоб оформити всі необхідні документи.

Перший день у школі для Максима пройшов дуже добре. Хлопчик був спокійним, скромним, але дуже здібним. Хоч дитина ще трішки соромилась, але з Іриною Петрівною йому вдалось знайти спільну.

Коли за Максом прийшов тато — вчитель поділилась з ним своїми спостереженнями. Олег Васильович пояснив, що вони з сином живуть тільки двоє, мами немає і хлопчик шукає маму у кожній жінці.

Через декілька тижнів Максимко звикся у новій школі й почав ходити на уроки із задоволенням. Одного разу, коли всіх дітей вже забрали батьки, Ірині Петрівні довелось ще трохи затриматись – батька Максимки все ще не було. Тато хлопчика запізнювався. Коли він прийшов за сином, то довго вибачався і пояснював, що його затримали на роботі.

Щоб хоч якось залагодити свою вину Олег запросив вчительку сина на вихідних поїхати з ним та Максимом за місто, прогулятись та випити смачної кави. Хлопчик дуже зрадів і теж почав просити Ірину Петрівну, щоб вона прийняла запрошення. Ірина не витримала й погодилась.

В суботу зранку Максимко з татом заїхали за Іриною Петрівною, щоб поїхати на прогулянку. Вони зупинились у відпочинковому комплексі, де Максимко грався на майданчику, а Олег та Ірина змогли випити кави та побесідувати.

Після цих вихідних вони Ірина та Олег почали зустрічатись, а через декілька місяців Олег зробив пропозицію. Вони відгуляли невеличке весілля й Ірина переїхали до хлопців. Максимко був просто щасливим від того, що у нього тепер є мама. Перших два роки у сім’ї панувала ідилія, Ірина продовжувала працювати вчителем, а Олег, як і раніше, працював менеджером в одній з компаній.

Перші проблеми розпочались, коли Максимка перевели до п’ятого класу. Ірина намагалась допомогти хлопчику адаптуватись та підказувала, коли той виконував домашнє завдання. Олег був категорично проти – він вважав, що хлопчик повинен сам вирішувати свої проблеми. Якщо в сина є запитання — хай задає їх своєму вчителю.

При будь-яких не дуже хороших оцінках батько сварив Макса. Хлопчик з кожним днем все більше замикався у собі, а Іра всіма способами намагалась йому допомогти та підтримати.

— Олеже, у нього нема рідної мами, така травма, не можна з ним так. Ти занадто суворий з Максом.

— Не вчи мене. Спочатку сама народи, а тоді виховуй, — буркнув Олег.

Іра ображалась на нього за це, адже вона б з радістю народила, але Олег не хотів більше дітей — казав, що Максима йому вистачає.

Якось Макс отримав двійку з математики. Батько, дізнавшись про це, дуже кричав та сварив сина. Хлопчик перелякався і почав тулитись до Ірини. Олег з силою відштовхнув її, щоб забрати Максима і в домі почався серйозний скандал. Після цього подружжя не розмовляло декілька днів аж поки Олег не вибачився перед дружиною та сином.

Пройшло декілька тижнів і Олег повернувся додому трішки п’яним – таким його Ірина ще не бачила. Він почав ображати дружину та шукати причину, щоб посваритись. Як виявилось — Іра не вміє ні готувати, ні прибирати, ні виховувати дітей. Потім дійшла черга і до Максима. І хоч Іра просина не знущатись з дитини та Олег почав сварити Максима і довів його до сліз.

Іра вже не витримувала і вирішила піти від Олега. Одного вечора вона почала збирати речі й тут до неї підійшов Максим:

— Іра, ти куди? — саме так він звертався до неї.

— Максимку, я тебе дуже люблю і ми й надалі будемо спілкуватись. Ти зможеш приходити до мене, коли захочеш, але я більше не можу жити з твоїм батьком – ми занадто різні люди.

— Мамо, я тебе благаю не йди, — плакав хлопчик, — Я тебе дуже люблю тільки не залишай мене самого.

Від цих слів у Іри розтануло серце, вона обняла Макса:

Пробач мені, синочку. Я нікуди не піду від тебе, я тебе теж дуже люблю.

Вона дала слово, що піде з цього дому тільки з Максимком.

Цього вечора Олег, як вже бувало часто, прийшов не в дусі й почав шукати привід для сварки. Але всі його спроби були марними – Іра та Максимко не піддавались на провокації.

Пройшло декілька років й Ірина усиновила Максимка. Останнім часом Олег все частіше не ночував дома, випивав та зустрічався з іншими жінками – Іра про все це знала.  Та з часом жінка вирішила, що з неї досить – вона подала на розлучення та визначення місця проживання Максимка.

Іра найняла адвоката, який захищав інтереси як її, так і Макса. В день суду Іра та Максимко зустрілись з Олегом. Як тільки він їх побачив – почав кричати, обзивати їх та погрожувати. Кричав Ірі, що вона більше не побачить Макса. Хлопчик плакав та не міг ніяк заспокоїтись.

Цю сцену побачила секретар судді, яка всіма способами намагалась втихомирити Олега. А пізніше суд виніс рішення: Ірину та Олега розлучили, а Максима залишити з дружиною.

Іра та Максим були щасливі.

Після закінчення суду до них підійшов Олег:

— Пробач мені синку… я не знаю, що на мене найшло. Я не хотів цього. З Ірою у нас не склалось, але ти не тримай на мене зла – не забувай батька.

Опустивши голову Олег пішов з приміщення суду.

— Мамо, а давай підемо і з’їмо морозива.

— А давай. Оберемо багато смачного та різного морозива – як ти любиш.

Максимко з Ірою ще раз обнялись. Вони були щасливі разом.

 

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Моя нова мама