Мене так дивують люди. Особливо, коли мова заходить про вищу освіту. Свій вибір я обдумувала протягом двох років. Ще, коли пішла у десятий клас, стала задумуватися, ким би хотіла стати. Звичайно, батьки пропонували свої варіанти, бабуся навіть наполягала на економічному дипломі, однак я розуміла, що те не для мене. Одного разу мені почав набридати їхній постійний тиск на мене, тому все ж таки озвучила, що вибір професії стосується лише мене і це моє життя, – буду вступити туди, куди захочу.
Ну ось так і пройшло два роки. Документи подала у медичний університет. Вирішила, що це моє покликання. Завжди хотілося допомагати людям, а ще у мене високі знання із біології, так чому б ні? Ні батько, ні матір не стали заперечувати, – лікар так лікар. Із теплим передчуттям всередині я стала очікувати початок навчального року. Так хотілося чимшвидше слухати цікаві лекції, вивчати новий матеріал, поглинати корисну інформацію.
Мій перший день видався не таким радісним. Ідучи по коридору я чула різні розмови, однак слова моїх одногрупників привели мене у повний шок. Дівчина, яка стояла із, напевно, із своєю уже подругою, почала розповідати про те, що вона працювала уже декількох роботах, спілкувалася із різними людьми і нікому не потрібна вища освіта. Зараз вона ніде не стане в нагоді.
– Навіщо ж ти сюди вступила і зайняла чиєсь місце? Адже конкурс тут чималий! – не витримавши, спитала я.
Дівчина здивовано підняла на мене очі і , мабуть, не розуміючи про що мова, сказала:
– Щоб отримати диплом! Що не зрозуміло? Батьки будуть тішитись…
– У всьому світі цінують професію та вищу освіту, і лише у нас навчаються для батьків! – мій голос уже перейшов на крик.
– А кому ж вона ще у нас потрібна? – перебила мене співрозмовниця.
– Таким, як ти, – точно не потрібна. ні освіта, ні професія. І чого ти сюди вступала?
А ще мені стало сумно, що всі навколо байдуже спостерігали за нашою суперечкою, адже таких немало. Одні вступили лише для диплому, інші розказували, що медична професія престижна, тому вони й тут, а самі потім будуть працювати десь в офісі, або взагалі, – виїдуть закордон. Отакі потім й спеціалісти нас лікують…
