Моя сусідка Ірина Василівна дуже хороша жінка, ми всім будинком любимо її та поважаємо. Порядна, завжди ввічлива, чудова мама і дружина – все це саме про неї.
У них з чоловіком є донька Олена, вона живе окремо в гуртожитку, оскільки ще 4 роки тому вступила в університет, що знаходиться в іншому місті. Часто дівчина приїжджала до батьків на вихідні, а потім знову поверталась на навчання. А от на 5 курсі Олені її обранець зробив пропозицію вийти заміж. Це було чудовою новиною для Ірини Василівни й вона дуже раділа за доньку. Адже Олена з Владиславом довго зустрічались, на вже були знайомі з батьками один одних.
Він також з нашого міста, хороший хлопець з гарної та порядної сім’ї. Вони почали зустрічатись ще у школі, спочатку цьому ніхто серйозності не надавав, але роки йшли, а пара не розлучалась, тому було зрозумілим, що одруження не за горами.
Підготовка до весілля почалась задовго до самого свята. Вирішили не поспішати й дату обрали лише на наступний рік, хотіли зробити все ідеально. Так, як молоді ще не працювали, батьки з обох боків взяли фінансову відповідальність на себе і вирішили дітям робити пишне весілля.
Ірина Василівна з чоловіком люди не багаті, але заради такого приводу, витягнули всі свої збереження. Це так здається, що підготовка мало часу займає, але не встигли й моргнути, як пролетів час і залишився 1 місяць до весілля. Потрібно було ще весільну сукню купляти та й самим приодягтися.
Поміж того, Оленчину маму турбувало те, що оплатити весілля не достатньо, потрібно щось ще подарувати – ну ж не підуть з пустими руками на весілля єдиної донечки. Але гроші були вже всі потрачені, позичити ні в кого не було й Ірина Василівна собі сушила голову – щоб придумати та де на це взяти гроші.
Коли вирішила порадитись з майбутніми свекрами, ті лише більше засмутили жінку, мовляв, вони квартиру подарують! Звідки такі гроші у них – поняття не маю. Тоді, щоб не виглядати гіршими на фоні свекрів, Ірина Василівна подумала, що можна подарувати автомобіль. Але питання де взяти грошей на це залишалось відкритим.
Порадившись з чоловіком, вони не знайшли іншого виходу, як взяти кредит. Звісно, ідея така собі, але іншого варіанту у них не було. Оприділившись з машиною, пішли в банк. Так, як батьки Олени ще працюють, їм з легкістю його дали, щоправда, тепер найближчих 5 років вони були зобов’язані більшою половиною зарплати розраховуватись за нього. Та сподівались, хоч нареченим сюрприз сподобається.
Коли до весілля залишався тиждень, молоді з батьками зібрались, щоб обговорити якій дрібні деталі, що стосуються свята. Але день перед тим їм друзі організовували холостяцьку і дівочу вечірки.
Тоді на обговоренні, Владислав зі своїм татом вийшов на балкон говорити, так Ірина Василівна випадково почула їхню розмову. Майбутній зять все вихвалявся, як з хлопцями відсвяткував холостяцьку вечірку. Можна б було подумати, ну що такого, молоді люди й так святкують – це нормально. Але коли Ірина Василівна почула наступне, то мало не впала. Хлопець почав розповідати як йому друзі замовили дівчину легкої поведінки! Це ж треба таке, ще не одружився, а вже в гречку вскочив!
Часу думати не було – жінка більше ні хвилини не хотіла затримуватись біля такого зятя, сказала чоловікові та доньці, що потрібно збиратись і вони квапливо пішли. Лише вдома Ірина Василівна розповіла все Олені, сказала, щоб та зробила правильний вибір. Але потрібно поважати себе і нікому та нізащо не дозволяти так з собою вчиняти.
Весілля Олена таки скасувала, не захотіла своє життя поєднувати зі зрадником.
