Багато де чула що стосунки невістки та свекрухи не з легких, але ніколи не думала що мене це торкнеться. Вважала, що завжди можна домовитись з кожною людиною, тому і не переживала виходячи заміж за Олега.
Ми познайомились коли я навчилась на другому курсі університету, Олег в той час був уже майже випускником. Жили в одному гуртожитку, тому часто перетинатися. Так наш студентський роман завертівся і ми вже готувались до весілля.
Звісно чоловік мене познайомив зі своїми батьками, мені здалось я їм сподобалась. Вони звичайні люди – Тамара Олексіївна одразу сказала що я їй буду замість дочки й що можу звертатись до неї коли буде потрібно. Я зраділа цьому, адже зі своїми батьками у мене не такі теплі стосунки.
Вони запропонували переїхати після весілля до них – заради сина батьки вирішили уступити молодій сім’ї частину будинку з окремим входом. Нас з чоловіком ця пропозиція підкупила, адже орендувати квартиру дорого, а тут вже всі умови для життя.
Весілля святкували ми не гучно, запросили лише найрідніших. Потім як і планували поселились у задню частину будинку батьків чоловіка. Спочатку все було настільки прекрасно, що я аж не вірила в реальність цього. Свекри заходили рідко, ми з Олегом зробили невеличкий ремонт, привели все до ладу та обживались як сім’я.
Тамара Олексіївна завжди мені приходила на допомогу коли потрібно, я також старалась якось їй допомагати по господарству. Адже подвір’я у нас одне і мені не складало труднощів робити все у ньому самій.
Дітей ми з чоловіком одразу не планували, вирішили перше пожити для себе та побудувати кар’єру. Тому щодня зранку до вечора були на роботі. Свекруха знала це, тому часто старалась для нас зготувати їсти, щоб коли ми прийшли з роботи мали можливість відпочити.
З цього все й почалося.
Через рік спільного життя я завагітніла. І з того часу відбувалось щось не зрозуміле. Вагітність проходила добре, ще до сьомого місяця я працювала, а тоді вийшла в декретну відпустку. Я почала займатись домом та підготовкою до пологів.
Тамара Олексіївна спочатку просто навідувалась та “консультувала” мене в деяких питаннях. Та згодом її настирність почала набридати. Адже я не слухала сліпо лише свекруху, а й радилась з лікарем та читала різні джерела інформації. Чим дуже злила Тамару Олексіївну – адже як вияснилось вона сприймає лише свою думку і бачення. Я намагалась ігнорувати її, щоб не зашкодити дитинці та не псувати стосунки зі свекрухою.
В якийсь момент вона просто почала приходити до нас, варити їсти й прибирати. Я пояснювала їй що сама все можу робити й мені це не важко. Та навіть коли цим займалась я – вона все одно приходила і переробляла по своєму. Не раз я жалілась на це Олегу, але він все казав що його мама робить все лише для нашого блага, тому попросив бути з нею ніжнішою. Не знаю, можливо це так гормони на мене впливали, але дана ситуація мене дуже злила.
Незабаром я народила синочка, справжнього богатиря – 4500 кг заважив. Не тямились від щастя з чоловіком. Але навіть при виборі ім’я для сина втрутилась Тамара Олексіївна, вона хотіла, щоб ми назвали його на честь дідуся, але ми вже давно обрали ім’я, тому навіть не розглядали такий варіант. Тоді вона на нас дуже образилась, але нічого не сказала.
Після пологового будинку Олег забрав нас з синочком додому, ми потрохи приходили до тями й вчились жити з новими статусами тата і мами.
У мене все виходить досить добре, могла за Дмитриком приглянути й по домі справи зробити, та свекруха як завжди, так не вважає – коли я хочу елементарно спокою, вона всюди хоче запхати свого носа.
Я вже не знаю що мені з нею робити, адже навіть розслабитись вдома не можу. Нахамити їй – совість не дозволяє, але змиритись і терпіти далі також не можу.
Порадьте як вийти з цієї ситуації та зберегти добрі стосунки зі свекрухою, бо у мене вже руки опускаються.
