Ми з моїм чоловіком Назаром одружились, і невдовзі у нас народилась донечка Анастасія. Після весілля ми поселились в купленій мною і чоловіком на спільно зароблені гроші. Під час ремонту Оксана Олегівна постійно намагалась “підказати” нам як правильно зробити те, де краще поставити чи вчепити се, що мене дуже дратувало, чого не можна сказати про мого чоловіка. Назар весь час намагався порадитись зі своєю мамою, іноді не питаючи моєї думки.
Відтоді, як ми стали жити самі, то всі ці непрохані поради трохи зникли. Та одного разу, наші сусіди зверху повністю затопили нашу квартиру. Ми прокинулись, наче в озері, тому негайно зібрали речі та поїхали жити до моєї свекрухи.
Звичайно, що вона не могла впустити будь-яку можливість дорікнути мені в тому, що я роблю щось не так. Я вже на це навіть не звертала уваги, адже мені легше проігнорувати, ніж всоте сказати, що мені не потрібні її поради та дорікання.
Все ж, Оксана Олегівна постійно проводила час зі своєю онукою, гуляла із нею, даючи мені можливість відпочити, гралась та годувала її.
Ремонт нашої квартири після затоплення тривав близько двох місяців, після чого ми знову повернулись у свою квартиру. Та одного разу, за декілька днів після повернення додому, я попросила у своєї свекрухи посидіти із донькою, бо мені терміново потрібно було в банк, а маля спало.
Після того, вона зателефонувала Назарові, моєму чоловіку, та сказала, що я, як мати та господиня, не можу впоратись зі своїми обов’язками, адже, мовляв, посуд вдома не помитий, пил не витертий до кінця. Вона знала, що ми щойно переїхали в квартиру, де робився косметичний ремонт; розуміла, що із дитиною в квартирі прибирати набагато важче, адже потрібно постійно бігати за нею та дивитись, чи вона ніде не нашкодила.
Оксана Олегівна теж була колись мамою малих дітей, а говорить так, наче не знає, як це. Мама Назара постійно переконує його в тому, що жінка я нікудишня, і мама я погана, а вона чудова і він завжди може покладатись на неї.
Останньою краплею було те, що вона зателефонувала моїй матері та сказала, що вона не повинна мені допомагати із дитиною, адже я повинна пройти весь цей шлях сама. Звичайно, іноді я звертаюсь по допомогу моєї мами, яка зажди готова мені підсобити, в разі чого.
Свекруха казала, що ми молода сім’я, і повинні намагатись впоратись самотужки, адже так ми зможемо відчути на собі сімейне життя сповна.
Про цей випадок я розповіла своєму чоловікові, який підтримав у цій ситуації свою маму. Тобто я, маючи змогу попросити допомоги, повинна від неї відректись, адже так я ніколи не відчую себе повноцінною мамою! Що це за маячня?
Моя злість на чоловіка була сильною, адже я його дружина і він повинен підтримувати мене, а не ставати на бік своєї мами у такій абсурдній ситуації, та я не знаю, що мені робити. Чому вона так наполегливо втручається у наше життя? За що вона так не любить і не поважає мене, як маму її онуки, як дружину її сина? Я не розумію, і не можу розібратись в цьому.
