У мене є син Віктор – йому вже 11 років. З чоловіком у нас прекрасні стосунки, а от з його мамою – не надто. Віра Петрівна з першого дня знайомства не надто мене полюбила – вона сподівалась, що Ярема одружиться з донькою її співробітниці, яку вона постійно до нього «підпихала».
Та, коли вона дізналась про наше одруження – намагалась якось перешкодити, але не вийшло. Добре, що мій чоловік досить самостійний, впевнений у своєму виборі чоловік, який любить маму, але не дозволяє їй керувати його життям.
Хоча, як би до мене не ставилась свекруха, єдиного онука вона обожнювала. Але і його вона використовувала в іграх проти мене. З дитинства намагалась налаштувати сина: казала, що мама не має на нього часу, що мама не хоче купувати йому іграшки, бо шкодує грошей і ще безліч різних маніпуляцій.
Віра Петрівна любила купити онуку якесь вбрання, про яке її ніхто не просив, і всім родичам розказувати, що вона одягає Марка. При цьому ця одежина не подобалась моєму сину і він відмовлявся її вдягати – ніякі вмовляння бабусі не діяли.
Коли син приїздив до бабусі в гості вона постійно намагалась його нагодувати – навіть. як він не хотів. Потім складала продукти в пакунки та вже з ними відправляла додому. Потім, як завжди, розказувала всім, що онук недоїдає і якби не вона – дитина б була голодною. Родичі, доки не знали всього, вірили – думали, що у пані Віри така-сяка невістка і що її син зі мною страждає.
А коли син відмовився приймати подарунок від неї – вона звинуватила мене в тому, що я підмовляю сина. При тому, що Марко з роками сам почав розуміти хитрі плани бабусі.
Я не розумію, чим я так не вгодила свекрусі та що вона хоче від мене?