Я родом із невеличкого села, де велика частина населення — це віряни. Моя сім’я не виключення. Щонеділі ми ходили до церкви, постили, із мамою ми навіть співали в церковному хорі. Та на іншому кінці села жили люди, яких мої батьки трохи недолюблювали, оскільки ті ходили до іншої церкви та сповідували інакшу віру.
У тій сім’ї жила дівчинка на ім’я Анна. Вона була моєю однокласницею та найкращою подругою із першого класу. Ми добре спілкувались та ніколи не сварились, хоч мої батьки й через силу приймали той факт, що я тісно дружу з дівчинкою іншої віри.
Анна завжди вдягалась гарно, приносила до школи цукерки, та постійно ділилась зі мною, бо ми були друзями не розлий вода. Та була в її сім’ї проблема — дуже вони хотіли третю дитину, але, мабуть, здоров’я не дозволяло.
Старший син у їхній родині Артур — це дитина з дитячого будинку, бо довго в них не вдавалось народити перше дитя, тому вони наважились на цей крок. Згодом Бог послав їм чудову донечку Анну, але батьки її мріяли про величезну сім’ю, тому вирішили подарувати щастя ще одній дівчинці. Вони вдочерили Надію — 13 річну русяву дівчинку. Вона постійно бігала слідом за Анею, та не давала їй проходу. Але ми були не проти, що в нашій компанії з двох людей з’явився ще хтось один.
Артур був дуже гарним хлопцем, при нашій першій зустрічі я зрозуміла, що він мені дуже сподобався. Він був темноволосий, кучерявий, високий парубок із зеленими очима. Наступного дня я вирішила поділись із Анею своїми враженнями щодо його брата. “Він мені дуже сподобався! Я б хотіла собі такого вродливого чоловіка” — сміялась я. Це все були дитячі жарти, звичайно що заміж за нього я не збиралась, та й батьки мені б не дозволили…
На ці мої слова Анна відреагувала дуже різко, сказавши, що він навіть не гляне на таку, як я, адже я недостатньо гарна для нього. Мене її слова дуже здивували та образили, та спілкуватись ми не припинили. За кілька тижнів ця вся ситуація забулась, і ми далі спілкувались, як найкращі подруги.
Та одного для до мене в гості завітала Надія, сестра Ані, та сказала, що в неї є до мене розмова. “Я почула, як вона говорила із батьками, та сказала, що любить Артура. Батьки пояснювали їй, що це неправильно, але дівчина й слухати не хотіла…”. Надя не встигла договорити, як в мою кімнату ввірвалась мама, та сказала, що вона знала, що ті люди — це антихрести, і вони не живуть за Божими заповідями. Прогнавши сестру Ані, мама сказала, що забороняє мені бачитись із ними усіма, адже такі люди нічого хорошого не можуть навчити…
