Але її син швидко поставив на місце й став на мій бік – може тому, що він добре знає характер своєї мами. Але це стало причиною його сварки з рідною мамою.
Ми з Олегом до одруження зустрічались два роки й за цей час я не так часто бачила свою майбутню свекруху – можливо разів три-чотири, не більше. Може тому й не одразу зрозуміла, що мене чекаю далі. Хоч при тих декількох зустрічах вона не показувала ні любові до мене, ні ненависті – замало було часу щось розгледіти. Але от те, що почалось після весілля – мене і веселить і дратує одночасно.
А почалось все ще на самому весіллі. Моя свекруха вирішила, що вона головна на святі та тільки вона вирішує як буде проходити святкування, що хто має робити й куди дівати подаровані гроші. І чомусь саме гроші вона вирішила забрати собі на ремонт квартири. Все б нічого, якби не одне «але» – святкування ми з Олегом оплатили самі й не брали грошей у батьків. Хоч мій чоловік місяцем раніше позичив у мами шість тисяч гривень, але через тиждень одразу ж віддав. Але вона вирішила, що таки має право на якусь частину подарованих коштів. Головний її аргумент – ми не бідні і ще заробимо, а вона мені виховала і вигодувала чоловіка і я маю бути вдячною за це. З тяжким серцем, але Олег таки відстояв наші гроші й це було його рішення. Та Ніна Павлівна зробила мене винною – мовляв це я керую її сином і це я пожаліла для мами грошей.
Великим плюсом було те, що ми жили окремо від батьків. Ми могли самі розпоряджатись власною квартирою, нікому не звітуватись, прибирати коли хочемо і готувати теж саме. Тим паче ми частенько грішили замовлення доставки їжі додому – ми обоє працюємо і витрачати час на стояння біля плити не завжди хочеться. І головне – це влаштовувало не тільки мене, але й мого чоловіка. Та, як виявилось, це не дуже подобалось його мамі. Вона постійно торочила про те, що я погана дружина, господиня і взагалі через мене Олег став таким впертим та не слухає її. А в чому полягає те, що її син її не слухає? Все просто – він відмовився давати їй частину своєї зарплати, як це було раніше. Звичайно, він інколи допомагає батькам – купить продуктів, оплатить комунальні послуги, але ж не щомісяця. А тут його мама захотіла, щоб кожного разу він переводив певну суму їй. Вона звикла жити на широку ногу та ще й віддавати частину грошей його старшій сестрі, в якої вже четверо дітей. І тут Олег відвоював своє право, чим дуже образив свою маму.
Далі було цікавіше – свекруха частенько приходила до нас в гості у неділю зранку. Звісно ж ми її впускали й пригощали кавою та весь її візит полягав у тому, щоб оглянути нашу квартиру та прочитати нам лекцію. Ми не правильно прибираємо і наша квартира захаращена, хоч це не так. Ми не готуємо борщ та вареники – а яка Неділя без цього? Олег схуд, бо я його не годую. А може тому, що він почав ходити в зал і слідкувати за харчуванням? Хоч для Ніни Павлівни нормальна їжа це – смажена, з жирком, з тістом та побільше сметани. А всі ці салати, фреші, смузі, то, на її думку, для тих, у кого гастрит. Я нічого не коментувала і намагалась переводити тему на щось інше і всерівно отримала порцію повчань, бо не готую ні торти, ні закрутки на зиму й взагалі мене мама нічого не навчила. Олег знову не витримав і пояснив мамі все як є. образ було багато – цілий тиждень свекруха не давала про себе знати. До моменту, коли вона попросила грошей на нові черевики.
Мій чоловік не пошкодував їй дати необхідну суму – мама як не як. Але потім дізнався, що черевики за ті гроші купила сестра, а не мама. От це його дуже розізлило – він не хоче оплачувати рахунки одруженої сестри.
Він сам зателефонував мамі й сказав, що більше допомагати їй не буде і взагалі їй треба менша пхати свого носа у його життя. Тепер у гості вона буде приходити тільки тоді, коли її запросять. Це страшенно обурило мою свекруху – вона кричала і плакала у телефонну трубку і звинувачувала у всьому саме мене. Ну, звісно, хто винен? Невістка, а чому б ні. І то нічого, що я й слова кривого не сказала у її бік – просто її контроль вже втомив її сина і він не витримав.
