Мрія про багате життя поки що була нездійсненою

Остап завжди любив гроші. Здавалося, що крім себе та грошей, він взагалі нічого не помічає в цьому світі. Сім’я хлопця була досить заможною, батьки на хороших посадах, будинок великий, двоповерховий. Крім Остапа, в родині дітей більше не було. Якось так склалося, що й він був пізнім сином, а більше й не пробували. Тому все крутилося завжди лише навколо Остапа. Йому найкраще, найбільше та в цю ж секунду. Батьки ніколи не шкодували для нього коштів та подарунків.

В Остапа навіть друзів толком не було, бо його вдачу важко було стерпіти. Хіба хтось хоче, щоб вічно нагадували, скільки в кого статків та хто з якого роду? Єдиний, з ким Остап тісно спілкувався був його троюрідний брат, що жив у тому ж місті, лише в іншому мікрорайоні. Вони знаходили спільну мову, напевне, лише через те, що разом відвідували одну і ту ж секцію з робототехніки. Саме це ставало предметом для обговорення.

Остап вже закінчив університет та планував влаштовуватися на роботу. Раптом посеред ночі задзвонив його мобільний. У трубці він почув схвильований незнайомий голос, хоча на екрані висвітлювало «Мама». Це була медсестра карети швидкої допомоги. Вона стурбовано щось ляпала, не могла докупи зібрати думки. Врешті-решт Остап з її розмови усвідомив, що з батьками сталася якась біда та взагалі незрозуміло, в якому стані вони зараз. Він лише різко в медсестри запитав адресу та швидко помчався на місце події.

Тоді була дуже погана погода. Дощило цілий день, а на вечір ще й сильний вітер підійнявся. То була така погода, що шкода собаку на вулицю вигнати, не те, що людину. Проте батьки Остапа мали нагальні справи по роботі, то таки вирушили в дорогу. Було не лише мокро, але й слизько. Тато не впорався з керуванням свого позашляховика та злетів у кювет. На жаль, травми виявилися несумісні з життям. Швидка допомога примчалася за декілька хвилин після події, але все одно було вже пізно та марно.

Остап сидів у великій кімнаті чорний, як хмара. Його так розбило це горе, що він не міг опанувати себе. Люди лише плескали молодика по плечу, говорили слова підтримки та співчували. Все було, як уві сні. Через декілька днів Остап таки почав повертатися до реальності. Йому потрібно було зметикувати, як жити далі, бо гроші ж то мають властивість закінчуватися.

Саме тоді його троюрідний брат Борис запропонував поїхати разом з ним на заробітки до Німеччини. Остап довго не вагався та відразу погодився. Проте для молодого хлопця робота на будівництві виявилася надто важкою, бо досі він не займався таким, виключно сидів в офісі. Борис розказував та показував, що та до чого. З нього вийшов непоганий вчитель. А Остап був кмітливим учнем, все схоплював швидко.

Остап вдень працював з Борисом на будівництві, а вночі ще ходив на іншу роботу. Він жадав якнайбільше заробити. У снах марив, що приїде додому з купою грошей, придбає собі дорогий автомобіль, житиме в розкошах та багатстві. Його так засліпила жага до грошей, що Остап не помітив, як помалу втрачає здоров’я. Борис неодноразово підмічав, що брату варто поберегтися, бо хв0рі не потрібні нікому.

Та Остап вперто продовжував трудитися на двох роботах, на сон виділяв три-чотири години. З нього вже й навіть німці почали підсміюватися, що таких жадібних давно не зустрічали.

У результаті все закінчилося тим, що Остапа з порушенням нервової системи та рядом сердечних захворювань Борис відвіз назад додому. Довго ще довелося чоловіку лікуватися, позичати гроші на лікування, а потім думати, як їх повернути. Мрія про багате життя залишалася поки що нездійсненою…

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Мрія про багате життя поки що була нездійсненою