Через 7 років подружнього життя ми з дружиною вирішили розлучuтuся, стосунки себе вичерпали і ми втомилися один від одного, а терпіти все заради сина не бачили сенсу. Домовилася, що із сином я буду бачитися. Коли захочу я або він, щоб дитина не відчувала брак батьківського виховання.
Пройшло 2 місяці, ми періодично бачимося із дружиною. Жартуємо, що все на краще і рішення ми прийняли правильне. От тільки моя колишня дружина усе відтягувала момент, щоб повідомити тещі про розлучення. Я її розумію, мати в неї жінка сувора, любить командувати і хоче, щоб усе було, як вона бажає. Та попри це, ми не зможемо приховувати наше розлучення завжди і я почав натякати дружині, що пора якось признатися матері. Краще б я так не наполягав, аби знав як усе повернеться, то приховував би до повноліття сина.
Теща, коли дізналася про наше розлучення, то оголосила мені справжнісіньку війну. Вона вирішила, що розлучилися ми через мене, їй було байдуже на слова власної доньки та онука. Вона прямо сказала, що раз я так вчинив, то сина не маю права бачити і спілкуватися ми більше не будемо.
Ми сподівалися, що теща перебіситься і тому, коли вона поїхала, то продовжили спілкуватися як і раніше. Минуло майже пів року, ми почали забувати про погрози моєї колишньої тещі, жили окремо, син бував часто бував у мене вдома, лишався ночувати, ми з ним ходили на прогулянки та їздили до моїх батьків у село. Ми уже звикли до такого життя, можна сказати, що усе прийшло в норму й стало на свої місця.
Та одного дня мені зателефонувала матір колишньої дружини і сказала, що її подруга усе їй розповіла. Вона почала лаяти мене, казати, що я не маю совісті, жахливо повівся з її дочкою, тепер травмую онука, що я не маю права навіть близько до них підходити. І якщо я хочу бачити сина, то маю повернутися до дружини та жити з ними, а інакше, вона має зв’язки і засудить мене, відбере у мене все майно і позбавить можливості зустрічатися із власним сином. Вона кричала це все і не давала вставити й слова, а потім просто кинула слухавку і не відповідала на мої дзвінки.
Я зателефонував колишній дружині, вона плакала і казала, що мати їй уже телефонувала, але страшне не це. Вона плакала та говорила, що мати сказала, що переїжджає жити до неї. Буде виховувати онука, допомагати по господарству та слідкувати, щоб я не спілкувався із сином, а вона не завела собі іншого чоловіка. Бачте, теща вирішила возз’єднати нашу родину, вона сказала, що їй видніше, а ми молоді дурні і нічого не розуміємо.
Ми з колишньою дружиною не знаємо як бути. Її мати від свого ніколи не відступає, життя вона нам не дасть, разом жити ми теж не хочемо, а притворятися лише, щоб теща заспокоїлася, теж не вихід, ми ж все-таки дорослі люди.
