В честь дня народження нашого сина, ми вирішили зібрати усю найближчу родину у нас. Ми дуже рідко бачимось, адже живемо дуже далеко, в 500 км від усіх. Моєму чоловікові Юрію колись тут запропонували хорошу роботу і ми переїхали. Нам залишалось лише дзвонити рідні по відеозв’язку, тому в таке свято вирішили все ж побачити усіх наживо.
Синочку нашому виповнювалось 5 рочків і ми дуже метушились з підготовкою. Замовили торт, гарно прикрасили квартиру, накупили подарунків і чекали рідню. Мали приїхати на декілька днів мої батьки та батьки чоловіка. У нас квартира велика, цілих 3 кімнати, тому всім місця мало вистарчити.
Всі поз’їжджалися, це був перший раз коли вони в нас гостювали. Батькам дуже сподобалась наша квартира – ще б, ми довго на неї заробляли, та зробили дорогий ремонт, все продумували до найменших дрібниць. Але свекруха, Любов Михайлівна, чомусь вирішила пошукати всюди недоліки, то їй колір не такий, то кімната не того розміру. Я звісно знала, що в неї характер не простий, але сподівалась, що вона на цей час трошки буде скромніше себе поводити.
Проте, свекруха поводила себе наче це ми у неї вдома – стала командувати процесом підготовки до святкової вечері, а я ж мала наче собачка, бігати довкола й виконувати всі її накази.
Ми з чоловіком як тільки одружилися якийсь час жили у неї, коли я цих пів року згадую, аж мурашки по шкірі йдуть. Тоді понад усе на світі хотіла з’їхати від них, в той час якраз Юрі запропонували роботу тут і я дуже зраділа можливості жити від свекрів так далеко. Тоді у нас дійсно налагодились стосунки зі свекрухою і я думала так буде вже завжди.
Але з їхнім приїздом до нас я зрозуміла, як сильно помилялась. Свекруха ні каплі не змінилась, всюди вважала себе господинею. Навіть салат який я зробила сама, вона вирішила переробити. Моя мама також старалась чимось допомогти мені на кухні, але свекруха нікого не допускала.
Ми тоді просто пішли з сином гратись і накривати на стіл.
Коли прийшов час сідати вечеряти, Любов Михайлівна була не в настрої й старалась всім його зіпсувати. Чомусь вона зачепила тему нашого весілля й почала розбиратись, хто скільки тоді подарував. Їй не сподобалось те, що мої батьки дали менше грошей ніж вона. Навіть ми з Юрою цього не пам’ятали, а вона все згадала. Я попросила чоловіка заспокоїти її, адже це ні в які ворота не лізе така поведінка. Юра поговорив з матір’ю, вона ніби то трішки втихомирилась й пішла з онуком гратись в іншу кімнату. Свекор же поводив себе набагато скромніше, він завжди був добряком і я дивувалась, як він так терпить свою дружину.
Ми всі сиділи за столом, спілкувалися, коли прийшов час відкривати подарунки син одразу захопився машинкою, яку привезли мої батьки. Це ще більше розізлило свекруху, адже її дарунок залишився без уваги. Вона при всіх оголосила що завтра вони з чоловіком поїдуть додому, адже їй тут ніби то не раді. Я вже ніяк на це не реагувала – нехай робить що хоче, лиш би на нерви не капала. І так всі цілий день вислуховували що їй не подобається.
Ми лягали спати, сина взяли до себе в кімнату, а батькам постелили в окремих кімнатах. З самого ранку свекруха почала товкти каструлями на кухні – робила сніданок. Я думала, що після сніданку вони поїдуть, як і обіцяли, але Любов Михайлівна ніби забула про це. У нас в планах було піти на атракціони, повеселитись з сином та провести гарно час. Але і цей день свекруха намагалась зіпсувати, все нила, що їй важко так далеко ходити. Зрештою, і цей день закінчився. Я вже з нетерпінням чекала ранку, щоб вони сіли в поїзд та поїхали до себе додому.
Шкода, що через вредність свекрухи ми не насолодились святкуванням й спілкуванням з рідними. Тому попросила своїх батьків приїхати через місяць ще раз, але на цей раз без свекрів.
