Юля з легкістю і посмішкою на обличчі розповідає свою історію.
Коли дівчині щойно виповнилось 15, вона переїхала з маленького села до районного центру – навчатись у коледжі. Вона завжди мріяла стати вчителем молодших класів.
Юля найстарша дитина в сім’ї. У неї є ще двоє молодших братів та маленька сестричка. І якщо зазвичай діти повторюють долю батьків, то за логікою речей мама Юлі мала б бути від неї не набагато старшою. Але ні. Коли вона народилась, її мамі було 27. До того вона довго не могла завагітніти, а отже, дівчинка була дуже очікуваною дитиною. Батьки її просто обожнювали і перших 7 років її життя вона пам’ятає, як найсолодший час. Потім вони почали сваритись, а через рік розлучились. Мама знайшла собі іншого чоловіка, народила йому дітей, а про старшу доньку почала забувати – вона ж здатна вже сама про себе подбати, не маленька.
Коли Юля вступила до коледжу, то одразу ж заселилась у гуртожиток, де і познайомилась з батьком своєї дитини. Віталік тоді вже навчався на 3 курсі і дівчина закохалась у нього з першої ж зустрічі. Вони зустрічались близько місяця, доки він затягнув її у ліжко. Якби ж вона тільки знала, що на неї було заключено парі – хлопці посперечались на ящик спиртн0го, що Віталік зможе переспаtи з Юлею. А він був її першим щирим коханням, тому вона цілковито довіряла його зізнанням у неземній любові та обіцянкам бути разом назавжди.
Перший тест Юля зробила на 10 тижні. Спершу вона думала, що затримка в неї через те, що вона сиділа на мокрій холодній лавці і застудилась. Потім списувала всі симптоми токсикозу на харчове отруєння або перевтому. Але навіть коли це продовжувалось тижнями, вона не хотіла вірити, що вагітна. Тому зробила тест аж після того, як його купила з власної ініціативи її сусідка по кімнаті.
Вона розгубилась не на жарт, побачивши 2 чіткі смужки. Але одразу ж знала, кому вона має розповісти першому. Як і кожна дівчина, вона мріяла, що як тільки розповість хлопцеві про вагітність, то в цю ж секунду отримає пропозицію руки і серця. Вона мріяла про весілля, переїзд на квартиру і щасливу сім’ю. Але пропозиція майбутнього батька була тільки одна – аб0рт. Ні про що інше він і чути не хотів.
А сестра Віталіка взагалі зібрала компанію подруг, які розпускали про Юлю чутки: мовляв, дитину вона нагуляла, а хлопця хоче просто одружити на собі, щоб уникнути ганьби і отримати забезпечення. Іноді вони дозволяли собі навіть кидаtись в неї 0гризками їжі, шт08хати у спину чи в живіт. Як пізніше дізналася Юля, це було заради того, щоб у неї стався виkиgeнь, а хлопець далі зажив щасливо.
Проте дівчина жоден варіант 8би8cтвa дитини навіть не розглядала. Як тільки вона дізналась про вагітність, одразу полюбила цю маленьку крихітку усім своїм серцем і їй було байдуже, буде брати участь новоспечений татусь у житті її та малечі, чи ні.
«Материнство прийшло до мене вже тоді. Найперше, мій мозок одразу став на місце і я почала турбуватись про себе: купляла собі овочі і фрукти, тепло вдягалась, багато гуляла, достатньо спала», – зізнається дівчина.
Навесні гуртожиток закрили на карантин, і хоч їй дуже не хотілось повертатись додому в село, але довелось задля безпеки дитини.
Термін вже був достатньо великий і приховати живіт навіть за великим одягом було неможливо. Коли мама дізналась про вагітність доньки, вона була шокована. Перших кілька годин Юля слухала лекцію від мами про безвідповідальність та егоїзм. Але виходу не було – майбутній бабусі довелось змиритись.
Про пологи молода матуся згадує з приємною ностальгією. Завдяки тому, що вона налаштувалась на позитив, все пройшла достатньо легко.
«Звісно, було б0ляче, в якісь миті навіть пeкeльн0, але цей день все одно найкращий у моєму житті, бо він подарував мені прекрасного хлопчика».
Про післяпологовий період розповідає так: «Перший час дуже допомагала мама, хоча я вже мала певний досвід догляду за дітьми. Саме завдяки їй я могла ходити на роботу, заробити трохи грошей, щоб переїхати з малим до міста, найняти няню та закінчити коледж. Так і сталось – у першій половині дня я вчилась, потім була з дитиною, а поки малий спав – мала змогу працювати в інтернеті та заробляти нам на життя, щоб не брати гроші у мами, і довести їй, що я доросла і відповідальна».
Зараз Данилкові майже 3, а Юлі уже 18 і найбільшим своїм скарбом і досягненням вона вважає свого сина.
«Раніше я цього не розуміла, але справді, для мами немає нічого кращого, ніж здорова, усміхнена дитина», – ділиться дівчина своїми роздумами.
Юля цілком щаслива у своєму материнстві. Про долю батька свого сина не знає нічого. Каже, що за весь цей час дитиною він навіть не поцікавився. Коледж Віталік закінчив через рік після народження сина і одразу ж покинув стіни гуртожитку. Та і йому немає місця в її житті. Все її серце зараз заняте найголовнішим для неї маленьким чоловіком. Адже Данила вона виховує справжнім джентльменом, щоб він ніколи не зміг вчинити так, як вчинив його батько. Тепер вона працює волонтером для підтримки дівчат, які опинились у схожій життєвій ситуації – завагітніли у ранньому віці. Згодом мріє вступити до університету, побудувати щасливу сім’ю і народити ще щонайменше одну дитину.
