Наш сусід дід Вітька одинокий. До нього зрідка приїжджають родичі, а сам він не дуже вже справляється із хазяйством. Я вирішив допомогти старому, адже мені не важко, а йому приємно. Та, побачивши, який сусід насправді, все бажання допомагати зникло.

Я із мамою і дочкою живу в селі. Дружина моя пішла від мене, залишивши дочку на нас із мамою, тому живемо ми втрьох. У мене за парканом живе сусід Віктор. Дядько одинокий. Час від часу до нього приїжджають внуки, але то певно для того, аби він не забув про них, коли складатиме зап0віт.

Дід Вітька зовсім немолодий, йому вже, певно, років 80, але він ще тримається молодцем. Корову тримає, сир робить, молоко зі сметаною продає.

Одного дня виглянув я за паркан, а дід Вітька косить траву. Але геть щось та коса не ріже. Питаю в нього, що ж трапилось із косою і чи не має він чим її нагострити. Сусід відповів, що десь загубив брусок для точіння, а попросити в мене посоромився.

День був у мене вільний, тому я нагострив косу діду Віті та заразом покосив у нього в дворі. Стало трохи шкода мені діда, бо він сам, ніхто йому не допомагає. За хлівом у нього ростуть декілька кущів малини, ягоди на яких просто гнуть гілля. Думаю, відправлю малого, нехай би нарвав діду ягід, а то йому ніколи. Син сходив до діда, пробув там години три, поки вирвав усі ягідки, але прийшов і сказав, що більше до Вітьки не піде, бо той навіть не подякував малому.

Ну, думаю, запрацювався трохи дід, нічого страшного. Я подякував сину та похвалив за те, що допоміг діду, якому вже важко самому щось робити.

Сусід час від часу в мене щось просив: то сіно закинути на сінник, то молоко сусідам занести, але мені чомусь було його весь час шкода та хотілось хоч чимось допомогти йому.

Через тиждень до Вітьки приїхали внуки разом із правнуками. Правнуки сусіда стали грати у футбол, в той час, як мій син висів на заборі та зі щенячими очима дивився на дітей та чекав, поки його покличуть. Дід Вітька навіть вусом не повів, не покликав мого сина до себе.

Я не хотів, аби він мені давав ту малину, чи сметану, яку робить, чи молоко, але те, що він бачив, як мій син дивився за його правнуками та поглядом просив його покликати, і проігнорував це, мене дуже обурило.

Наступного дня, коли сусідові родичі поїхали, він вкотре попросив у мене занести молоко сусідці, але в мене більше не було бажання йому допомагати. Якщо дід байдуже ставиться до всіх, то чому хтось йому повинен допомагати?

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Наш сусід дід Вітька одинокий. До нього зрідка приїжджають родичі, а сам він не дуже вже справляється із хазяйством. Я вирішив допомогти старому, адже мені не важко, а йому приємно. Та, побачивши, який сусід насправді, все бажання допомагати зникло.