Не розумію, як між братами може панувати 3а3дрість

У мене є брат Руслан, і ми з ним ще з дитинства вирішили, що ми житимемо сім’ями у величезному будинку. Коли ми обидва одружились, то почали будуватись. Зараз я у шлюбі зі своєю дружиною 8 років, у нас є двоє синів: Максим і Артур. Наші з дружиною хлопці, як ураган — вони такі швидкі та активні, що за ними іноді не встигаємо вслідкувати. Вони люблять все, а найбільше їздити зі мною на риболовлю.

Нас із братом батько привчив до риболовлі ще з дитинства. Ми там відпочиваємо, отримуємо дозу адреналіну і водночас змучуємося. Всі необхідні речі для риболовлі в нас із братом окремі: надувні човни, вудки та воблери. Всі вони лежать в гаражі на території нашого будинку. Гараж розділений на дві частини, тому сплутати наші речі важко. Там не зберігається нічого, окрім речей, які заважають в будинку. Машини наші стоять на вулиці, тому нагальної потреби відвідувати гараж щодня в мене немає.

Коли брат їздить на риболовлю один — він користується своїми речами, коли ми їдемо вдвох, то домовляємось про те, хто бере човен. Та коли мої діти були малими, я на рибалку їздив не часто. Чекав, поки підростуть хлопці, аби брати їх із собою. Молодший син народився в кінці літа, тому я відразу вирішив, що восени з рибалкою зачекаю. Цим я поділився із братом. Скажімо, попередив його про те, що йому доведеться рибалити одному якийсь час. Він підтримав моє рішення.

Осінь закінчилась, наступила зима, згодом і весна. Коли зійшов лід з водойм, я вирішив, що настав час зайнятись улюбленою справою — поїхати на роболовлю.

Я почав збиратись ще з вечора, як і зазвичай. Зібрав снасті, склав вудки, все заніс в машину. Прийшла черга заносити в багажник човен. Я попросив помочі в брата, бо він важкий, і для того, щоб покласти його в машину, треба прикласти трохи зусиль. На моє здивування, брат різко відмовив, мовляв, зайнятий, не має часу відволіктись.

“Хіба я не справлюсь сам?” – подумав я, і пішов у гараж по човен. Та місце, на якому він стояв зазвичай, було пустим. “Брат пересунув далі від дверей” — промайнуло в мене в голові. Та, обдивившись все навколо, те, що шукав, я так і не знайшов.

Коли я прийшов до брата із запитанням де мій човен, він сказав, що він в нього в машині, бо він його брав на минулу риболовлю, але ключ від автомобіля він знайти не може. “Як це так? Не може знайти ключ від автомобіля? Може син заховав…”- в моїх думках нічого не було поганого, оскільки всяке буває, але мене трохи розізлило те, що він взяв його без дозволу.

Трохи пошукавши ключі, він сказав, що я можу взяти його човен.

-Але навіщо, якщо в мене є свій? – запитав я зі здивуванням

-Бо я не знаю де мої ключі… – але не встиг брат договорити, як малий Стас, його син, приніс ключі йому в руки. На лиці брата було помітне незадоволення цією ситуацією, та човен свій я все ж отримав.

Приїхавши на місце риболовлі, я почав надувати човен, та побачив, що він пробитий. При чому не трошки, а дно човна просто наче розрізане чимось. Я дуже розізлився, оскільки про такі речі треба повідомляти заздалегідь, адже я проїхав близько ста кілометрів дарма.

Я повернувся додому розлючений. Прийшов до брата із запитанням: “Що трапилось із моїм човном?”. На що він просто знизав плечима. Як виявилось, він розрізав дно човна об гостре каміння на озері, коли риболовив останній раз, а купити новий грошей в нього немає.

Ця ситуація мене дуже розізлила, бо так просто не робиться, як вчинив він. На щастя, його дружина сказала, що вони відкуплять мені мій човен зі збережених грошей.

Як згодом виявилось, брата до того ж дратувало, що моїх речей в гаражі більше, що не зовсім чесно з моєї сторони, і він заздрив тому, що будь-що я захочу, те й можу собі купити для улюбленої справи, на відміну від нього. Не знаю, як на це реагувати…

 

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Не розумію, як між братами може панувати 3а3дрість