З самого дитинства я мріяв про прибутковий бізнес, великий будинок, можливість подорожувати та про сім’ю, про щасливу міцну сім’ю. Все життя я до цього йшов: багато працював, безліч разів був на межі до того, аби здатись, але завжди знаходив сили боротись далі. Завдяки цьому всьому в мене зараз є майже все, про що я мріяв: я живу у велетенському будинку, в мене є басейн, дві машини, мій бізнес приносить мені хороший прибуток, я часто літаю кудись на відпочинок, врешті-решт в мене є багато хороших друзів, які зі мною ще з дитинства, але от найголовнішого — сім’ї немає.
Справа в тому, що коли я працював, в мене не було часу навіть добре поспати, не кажучи вже про стосунки із кимось. А коли бізнес налагодився, все стало добре, то жінки, з якими я знайомився, бачили в мені тільки гаманець.
Мої друзі щоразу, не полишаючи надій, намагаються знайти мені пару, але я чомусь вже зневірився. Зараз мені 42 і з кожним роком надій на сім’ю все менше і менше. Мені не потрібна дружина, яка буде любити мої гроші. Мені потрібна розумна, добра і щира жінка, яка завжди матиме що сказати і як підтримати.
Ми часто збираємось із моїми друзями та їхніми сім’ями, аби відпочити разом. Я дуже люблю дітей, а вони люблять мене, тому я завжди підтримую ініціативи моїх друзів зібратись разом. Цього разу я вирішив влаштувати зустріч у себе вдома. На дворі літо, спекотно, можна відпочити в мене на задньому дворі, до того ж у мене є басейн, аби охолодитись, тому всі радо підтримали мою пропозицію.
Мій друг Вітя прийшов першим, аби допомогти з продуктами. Я вирішив замовити їжу із закладу, але от овочі-гриль та м’ясо на мангалі я захотів приготувати сам, тому він зголосився як помічник.
– Назаре, в мене для тебе є хороша новина: моя дружина Інна покликала із собою свою подругу з роботи. Можливо, вона тобі сподобається, бо за розповідями моєї Інни, можна зробити висновок, що її колега ще та “штучка”.
Насправді, Вікторову Інну я також ніколи не бачив — якось щоразу не складалось, але цього разу, сподіваюсь, у всіх моїх друзів вийде зібратись у мене.
Час наближався до назначеного, гості почали приходити, хтось приносив пиво, хтось солодку воду, останньою прийшли Інна з колегою Аллою та дітьми. Вони обидві виглядали гарно, а діти бігли попереду них. Дітей Віктора я знав — ми разом колись їздили на озеро, а от ще одного хлопчика — ні. Як виявилось це Олег — син колеги Інни.
Ми всі сіли за стіл, пили пиво та розмовляли. Коли ми познайомились між собою, я змушений був відійти, аби приготувати м’ясо та овочі. Колега Інни визвалась йти зі мною, аби допомогти. В процесі приготування Алла, так звали цю дівчину, постійно намагалась до мене торкнутись, щось розповідала про себе, про сина. Вона питала про будинок, чи не важко тут жити одному, питала про мій бізнес, чомусь мене це відштовхнуло, але я нічого не став їй говорити — ми просто спілкувались.
До нас прийшла Інна та попросила мій телефон, аби комусь зателефонувати, мовляв, немає грошей на рахунку. Я дав їй свій телефон і продовжив готувати далі. Але згодом до мене почали закрадатись думки, що Інна взяла мій телефон, аби зберегти мій номер для своєї колеги.
Вечір закінчився, всі почали розходитись, мені допомогли прибрати все зі столу, і ми попрощались. Я не знав, чекати мені дзвінка від Алли, чи я просто сам собі все придумав. Але те, що трапилось, шокувало мене: на моєму телефоні висвітилось повідомлення від невідомого номера: “ Назаре, ти мені дуже сподобався, сподіваюсь на зустріч найближчим часом. Інна”.
Я не став відповідати на це повідомлення, але твердо вирішив, що мушу показати його своєму другові Віктору.