Одного теплого недільного дня ми з компанією, як зазвичай, відпочивали на природі. Ліс і озеро, тиша і спокій. Чого ще потрібно, щоб душа і тіло відновились перед новим трудовим днем?
Вже під вечір, коли відпочинок майже завершувався, я вирішила ще пройтися вздовж берега, поки чоловіки обмінювалися останніми анекдотами і прощалися між собою . Пройшовши кількасот метрів від місця, де ми відпочивали, мені здалось, що плаче дитина. Але я одразу ж відігнала від себе цю думку. Це ж природа. Тут плескіт і шум хвиль, напевно почулось. Але тільки відійшла кілька кроків, знову цей звук. Почала розглядатись по сторонах, і одразу ж побачила, в чому причина. В кількох метрах від мене, біля самісінького озера ріс розлогий кущ. А під ним, на траві, стояв кошик-переноска для немовлят. В ньому плакало немовля. Навколо – ні душі.
Спробувала погукати, але ніхто не відповідав. Звичайно, можна було думати-гадати різні версії, але найбільш вірогідна – дитину просто залишили біля дороги, в надії що хтось знайде і врятує.
Я швидко повернулася на місце нашого святкування і повідомила про знахідку. Ми одразу ж викликали поліцію. Поки чекали їхнього приїзду, всі по черзі заколисували і заспокоювали дитину. А чоловік навіть встиг з’їздити в найближчу аптеку за сумішшу і підгузками, щоб при першій же нагоді можна було нагодувати і переодіти дитину. Як виявилося, моя знайда – милий кароокий хлопчик, якому на вигляд було кілька тижнів. Патрульні задали нам кілька стандартних запитань, дослідили місце, де було залишено малюка і забрали його з собою.
Ми ще довго вдома обговорювали цей випадок. Я все ніяк не могла забути світлі оченята і миле личко хлопчика. Вирішила підійти у наше відділення поліції, щоб дізнатися, як склалась ситуація далі.
Як виявилося, дитину майже одразу передали в орган опіки. Я розуміла, що там не так просто щось вияснити. Вони не діляться такою інформацією абизким. Але відчувала себе причетною до цієї справи, тому вирішила не відступати. З проханнями і поясненнями, я все ж дізналася те, що хотіла.
Хлопчик виявився абсолютно здоровим і міцним малюком. Вияснити, хто мама, теж вдалось, але забрати дитину до себе вона не захотіла. Втім, дуже швидко знайшлась хороша сім’я, яка забажала всиновити хлопчика. Зараз триває процес оформлення документів, але, поряд з цим, дитина отримує належний догляд, росте і розвивається.
