Коли ми з Валентиною одружились, я сподівався на спокійне сімейне життя. Чомусь не бачив тих “дзвіночків” які свідчили про власне домінування майбутньої тещі над коханою. А їй справді було дуже багато.
Ось, наприклад, як ми лишень зустрічались і я дарував Валі подарунки, то спершу їй все подобалось, проте на наступний день вона різко міняла свою думку. Як виявилось – мама сказала, що цей браслет чи сережки не підходять дівчині й та зі всіх погоджувалась. Уявіть, кожен подарунок, який я обирав сам і вкладав у нього душу доводилось міняти на щось інше.
Здавалось, ніби мама коханої навмисно це робила – даючи знати, хто тут головний.
Проте, завчасно ми з Валентиною домовились, що одразу після весілля житимемо окремо від усіх. Кохана обома руками була за цю ідею й мені це давало надію на тихе та спокійне життя. Ми зробили як і планували – з подарованих на свято грошей змогли купити невеличку однокімнатну квартирку і швиденько, зробивши там невеликий ремонт, оселились.
Все було чудово – як у найкращих романтичних фільмах. Ми з дружиною насолоджувались нашим сімейним затишком та будували плани на своє майбутнє. Єдине, дратували постійні відвідини тещі, вона знаходила найменший привід, щоб прийти. В більшості тих випадків можна було зателефонувати. От скажіть, ще до когось приходять в гості, щоб запитати “що робите?” чи “як на роботі?”. Думаю, що ні.
Дійшло до того, що вона приходила й тоді, коли нас не було вдома! Так, ми дали їй ключі, але з іншими намірами – на всякий випадок. А теща раптом подумала, що це чудово можливість ніби-то допомогти нам. Якось ми прийшли з роботи, по дорозі захопивши улюблену їжу, бачимо – а на плиті стоїть якась приготовлена їжа. Спершу було не розуміння звідки це взялось, а коли мама коханої зателефонувала за подякою, все стало на свої місця. Ні, ми подякували, але попросили більше так не робити. У нас налагоджений свій побут, то чому комусь у нього втручатися? Нехай навіть і з добрими намірами.
На таке прохання теща досить несподівано відреагувала. – Невдячні! Я ж все для вас! Не хочу, щоб моя донечка після роботи надривалась і ще коло плити стояла!
А ніхто б і не надривався. Побутом займаємось вдвох коли хочемо, а як ні – купляємо все готове. Ми подружжя, яке поважає один одного і дружина точно одна б на кухні не стояла, як вважає теща. Та хіба її переконаєш? Постійно носиться з тими банками склянками до нас. Я вже змучився викидати ту консервацію, яку ніхто не їсть.
Завжди боявся, що коли у нас народиться дитина, присутність такої бабусі просто зведе нас з розуму. І що ви думаєте? Все так і сталось. З мого життя хоч комедії пиши.
Вагітність Валі була запланованою і ми дуже чекали поповнення в нашій сім’ї – готувались, купляли все, розглядали ті малесенькі речі й не вірили, що це все відбувається з нами. А з народженням сина просто не тямились від щастя – він такий крихітний, такий беззахисний, а який красунчик! В пологовому я просто не відходив від нього.
А коли ми повною сім’єю всі повернулись додому, відбулось те, про що я писав раніше. Новоспечена бабуся просто не давала нам підійти до власного сина. Все на руках його носила і навіть перше купання нікому не доручила. А у мене вже закінчувалось терпіння. Як це, у власній квартирі мені вказують, що робити та що не робити. Вирішив, що нарешті пора кардинально щось міняти.
В розмові з дружиною розповів про свої наміри продати цю квартиру та переїхати в інше місто. Наприклад, туди де живуть мої батьки. Так допомога буде, але не така нав’язлива. Не хотячи, та кохана погодилась, проте рішення певно мірою змінили. Вирішили не продавати своє перше житло, а здавати його в оренду і цими грошима орендувати іншу квартиру де хочемо.
Ми вже були готові втілювати цей план в реальність, як раптом про це дізналась мама Валі. Ох, який скандал був. І я не витримав – висказав все, що накипіло за ці всі роки. Так, було багато образливого і можливо, я переборщив, проте тоді про це не думав. Теща також не мовчала, навіть погрожувала, що забере у мене свою дочку з онуком. Не дійшовши до якогось спільного висновку, посварені – роз’їхались.
І знаєте, ні про що не шкодую. Не просто так я ж викричався? Була причина й не одна. Тішить, що нам з дружиною та сином вдалось таки переїхати й обмежити спілкування з такою назойливою бабусею телефонним режимом.
Сподіваюсь, так тепер буде завжди й теща не зможе зробити те, чим погрожувала.
