Зі свекрухою у мене стосунки були ніякі – ні, ми не мали відкритих конфліктів, але й близькою чи рідною я її не назву. Намагалась ставитись з повагою, бо це мама мого чоловіка, але нерви часто не витримували. В такі моменти я просто намагалась піти, щоб не посваритись.
Ольга Володимирівна вже давно славилась своїм непростим характером, а після того, як овдовіла, то взагалі. Жінка вирішила, що всі їй щось винні – починаючи від сина і закінчуючи сусідами. Свекруха постійно шукала з ким би то посваритись. Посперечатись – страшенно любить доказувати свою точку зору. І їй не важливо, що думають інші – з нею краще не вступати у розмови. Все наше спілкування саме тому зводиться до: «Як ваші справи», «Все добре?», «Що вам привезти?». Я вже й звикла.
Олег постійно допомагає мамі грошима – я й не проти, адже пенсія не надто велика, а жінці потрібно і ліки купити, і їжу та й ще багато витрат. Та й скільки там він дає їй – не велика втрата для сімейного бюджету. Інколи траплялось, що замість грошей він привозив продукти – я ніколи не їхала з ним, бо або мала справи, або просто не дуже хотіла. Можливо це не надто красиво з мого боку, але вже є як є.
Та якось чоловік затримався у відрядженні попросив мене купити та відвезти мамі трохи продуктів. Я погодилась – якраз мала вихідний і могла спокійно все зробити. Зібралась і побігла на ринок та у супермаркет. Витратила на покупки близько години, але придбала і свіжих фруктів, і овочів, зелені. А в маркеті взяла консерви, крупи, трохи цукерок та м’ясо. Ну загалом витратила близько тисячі – думаю одній жінці на тиждень точно має вистачити. Я не купувала якихось делікатесів, але майже все те, що їмо й ми – ну хіба не взяла морепродуктів.
І в хорошому настрої я поїхала до Ольги Володимирівни. Спочатку вона дещо здивувалась, що замість її сина приїхала я – це її не потішило, бо вона мала у планах трохи поскаржитись Олегу на сусідів, самопочуття, родичів та й просто, щоб він її пошкодував. Зі мною ж такі номери не пройдуть – я знаю, що у більшості конфліктів з сусідами винна саме свекруха. А я просто можу вислухати, але не надто поспішаю жаліти її – не в моїх правилах шкодувати дорослу жінку. І цього разу я не мала наміру цього робити – хоч пані Ольга декілька раз спробувала розпочати тему, що всі погані. Та я одразу переводила розмову в інше русло – про Олега, про господарку на дачі, про нові рецепти та серіали. А потім вирішила допомогти трохи прибрати. І перше, що я почала робити – розкладати продукти у холодильник та шафки. Все це я робила при свекрусі.
Почала я все складати й побачила незадоволене обличчя Ольги Володимирівни. Вона так серйозно споглядала за мною, а потім не втрималась:
– І це все, що ти мені привезла?
– А що не так? М’ясо, фрукти, овочі, молочка? Ви ще щось хотіли?
– Ну ти набрала дешевих продуктів? А де ананас? Олежко знає, як я його люблю. А червона рибка? Люблю зранку бутербродик з нею і каву. Та і я не бачу мого улюбленого сиру – синочок завжди привозить з сироварні. Дорогий сир, але який смачний, – зітхає Ольга Володимирівна.
– Вибачте, але я не мала стільки грошей на продукти. Та я й сама не так часто їм рибу чи дорогий сир.
– Ну ти ще молода, а мені й для здоров’я корисно. Та й думаю я заслуговую в такому віці добре їсти – сина от тобі виростила.
Я мовчки зібралась і пішла, не слухаючи, що свекруха мені говорила. Набрала Олега і сказала, що більше ніколи не буду купувати продукти його мамі та хай сам розбирається з нею. І, до речі, тепер він хай звітує, що таке мамі купує, адже бюджет у нас спільний і я теж в нього вкладаю половину грошей.
