Ще в середині дев’яностих Олег та Ольга разом працювали і багато часу проводили разом. Ніхто не здивувався. Коли вони почали зустрічатися, а згодом і одружилися. У родині народився спочатку один хлопчик, а трохи більш як за рік ще один. Ольга була в декреті, отримувала копійки, а тому вся родина лягла на плечі Олега.
Та в ті часи багато людей потрапляли під скорочення, так сталося й з Олегом. Він опинився без роботи із дружиною та двома синами. Олег не витримав такого тиску і пішов з сім*ї, коли діти ще й у садочок не ходили. Ользі було дуже важко, але не час було горювати, потрібно було ставити дітей на ноги та про себе дбати.
Спочатку перебивалась виплатами на дітей та шила на дому речі на замовлення. Вистачало далеко не на все, на собі доводилося економити, бо комунальні оплати та витрати на синів майже все поглинали. Ольга постійно намагалася придумати якісь додаткові заробітки. І ось їй на очі потрапило оголошення, що у швейний цех шукають працівницю. Ольга дуже зраділа, адже це те, що їй добре вдавалося та виявилося, що там шукали прибиральницю. Ольгу це не зупинило, вона взяла денну зміну, поки діти у садочку. Якось вона йшла цехом і помітила, що кілька працівниць нераціонально використовують тканину, вона зайшла до керівниці, вибачилася, що може це і не її справа, але вона помітила таку деталь і якщо це виправити, то можна буде значно економити тканину, а відповідно і витрати на неї.
Начальницю це так зацікавило, що вона запитала в Ольги звідки вона це знає і вона розповіла, що шиє вдома вечорами і так заробляє. Начальниця попросила показати приклади її робіт, Ольга розповіла, що мріє про власну компанію. З цієї розмови у Ольги почалося нове життя. Важке, із браком сну, але нове життя. Начальниця запропонувала їй дати позику та допомогти із власною справою. Ризик був великий, але це був шлях до мрії та до можливості забезпечувати себе та дітей.
З того часу пройшло вже 8 років. Зараз в Ольги власне велике підприємство з пошиву одягу та постільної білизни. Справи йдуть добре, борг колишній начальниці вона вже повернула, тепер вони гарні подруги і співпрацюють іноді, коли мають дуже великі замовлення. Сини Оліні підросли, ходять до школи, гарно навчаються, захоплюються футболом та потроху допомагають мамі. У них гарні стосунки, вони часто бувають у мами на роботі та знають, що це все вона вибудувала власними силами. Попри це, Ольга ніколи не казала синам погано про батька. Вона їм розповідала, що він хороша людина, але потрапив у складну ситуацію, з якою не справивився.
Одного дня від замовника приїхав кур’єр із документами і Ольга впізнала у ньому Олега. Він дуже здивувався побачивши чого досягла дружина, почав вибачатися і розповідати як він жалкує про все. Жінка запросила його додому на вечерю, щоб поговорив із синами. Вони зібралися за столом, Олег сказав, що він їх батько, вручив по шоколадці. Хлопці його ввічливо вислухали, поїли та втекли з-за столу, а чоловік з Ольгою залишилися говорити. Він почав натякати, що добре було б помиритися і жінка про це задумалася. Та, перш за все, мала обговорити це із синами. Як же вона здивувалася, коли хлопці сказали, що спілкуватися із батьком вони не проти, але щоб він жив разом з ними не хочуть, виявилося, що вони мають на нього образу за те, що колись їх кинув і бояться, що він може так зробити знову.
