От таке дивне правило – нічого не робити

Мій син Олег вирішив одружуватись. Прозустрічались вони з його Ірою недовго — десь роки два, мабуть, але разом не жили. Мій син давно переїхав в місто, і нас запрошував, але ми з чоловіком дуже любимо природу і не уявляємо свого життя серед багатоповерхівок та доріг, тому вирішили залишитись в селі.

Сина ще з дитинства привчали до любові до природи, тому наш улюблений вид відпочинку — це кемпінг. Ми їздимо на озера, в гори, в ліси з наметом. Це просто чудовий досвід, і вже якщо раз спробував, то не зможеш відірватись.

На дворі літо, тому ми вирішили, що було б класно з’їздити разом із сином та його нареченою на озеро. Там би вона познайомилась із нашими захопленнями та і з нами ближче, адже така атмосфера об’єднує.

На такий відпочинок потрібно багато різних речей: намети, спальники, стіл, стільці, парасоля від сонця. Мій чоловік також має надувний човен, бо вони люблять із сином половити рибу, тому добиратись ми вирішили двома машинами, аби було зручніше.

Звичайно, що з собою ще взяли немало продуктів, адже дві ночі біля води — це не мало, а магазинів поблизу того озера, куди ми їдемо, немає.

Приїхавши, ми розібрали речі, поставили намети. Хлопці надули човен і захотіли поплисти ловити рибу. Зрозуміло, що коли вони припливуть, то будуть голодні, тому потрібно було підготувати овочі для барбекю, нарізати та замаринувати м’ясо, і зайнятись якимись дрібницями, як помити посуд тощо.

Іра сиділа із книгою в руках на кріслі, поки я підготовлювала м’ясо до маринаду.

-Іро, помий, будь ласка, овочі. – Попросила я у своєї невістки, але реакції зовсім не помітила.

“Може вона просто захопилась книжкою” — подумала я, тому вирішила повторити прохання. – Помий овочі, Іро. Хлопці скоро повернуться, – поклала я їй руку на плече, підійшовши.

Дівчина підняла на мене погляд та промовила: “Пані Оксано, ми ж на відпочинку. У мене є традиція: якщо я їду кудись відпочивати, то найчастіше нічого не роблю, окрім релаксу. Тим більше, що це ви мене покликали, ви ініціатор, тому всі обов’язки на вас.- Дівчина посміхнулась та продовжила читати, а я і не знала що ж їй відповісти.

Ми поїхали разом на відпочинок, а вона думає, що я найнялась їй тут, як прислуга. Але конфліктувати я наміру не мала, тому продовжила робити все сама. До берега підпливали хлопці, тому потрібно було надягати м’ясо на шампури. На щастя, в нашій сім’ї смаженням м’яса займаються чоловіки. Я сіла на стілець, аби трохи відпочити, Іра все ще читала книжку.

Чесно кажучи, я не знала, як реагувати на таку поведінку, адже ми приїхали разом, чому хтось має відпочивати, а хтось працювати? Я також бажаю лягти позасмагати, але я хочу, щоб усім було комфортно тут, щоб всі були ситі та задоволені. Може мені також лягти і лежати, чекати, поки хтось все зробить, аби просто сісти та насолоджуватись вечором?

Поки я думала, хлопці вже посмажили м’ясо, підготували овочі для грилю. Я встала, аби нарізати огірочків, розставити тарілки. Синові стало незручно, мабуть, тому він став, щоб мені допомогти. Іра ж вже сіла за стіл, та чекала, поки подадуть м’ясо. А коли вже всі поїли, і прийшов час прибирати зі столу, то вона просто встала і пішла в намет. Син пішов туди ж. Я розраховувала на те, що він поговорить із нею, але дарма.

Зранку, десь о 3:00, хлопці попливли на рибалку, мовляв, риба клює зранку. Довго вони риболовили, бо припливли десь о 12. До того часу Іра ще спала, а коли почула галас надворі, то проснулась. Хлопці привезли багато риби, яку потрібно було почистити та приготувати: одну частину спекти, а з іншої зварити рибну юшку. Я пішла чистити здобич, а хлопці лягли трохи поспати.

Як ви зрозуміли, Іра мені ні в чому не допомогла. Коли хлопці прокинулись, все вже було готове: юшка була на столі, риба запечена на вогні. Весь цей час Іра ходила поплавати та поверталась, аби просохнути, і так по колу.

Мені зовсім не сподобалось відношення невістки до відпочинку, адже це не нормально, коли хтось на відпочинку просто лежить без діла, а хтось не має часу присісти.

Може, моя невістка має рацію: відпочинок — це коли зовсім не напружуєшся, адже ініціаторами поїздки були ми із моїм чоловіком, тому це ми повинні були все робити. Але, насправді, зі мною таке вперше.

Що ви думаєте з цього приводу?

 

Оцініть статтю
Червоний камiнь
От таке дивне правило – нічого не робити