Олена та Петро познайомилися ще коли були студентами мистецького університету. Це було кохання із першого погляду. Їхній парі усі заздрили, вони буквально закінчували одне за одним речення і дуже турбувалися один за одного. Не дивно, що вони швидко побралися. Гуляли усім студентським гуртожитком цілий тиждень.
По закінченню навчання, батьки купили молодятам квартиру, щоб було де вити родинне гніздечко. Спільне життя Петра та Олени було таке ж світле та легке як і стосунки до одруження. Вони доповнювали один одного і були щасливі разом. Ні в кого не могло виникнути й думки про те, що ці стосунки можуть завершитися.
Через 2 роки спільного життя у Петра з Оленою народився первісток. Його дуже чекала вся родина. Зустрічати Олену із лікарні зібралося більше десятка людей, усі раділи, галасували та вітали молодих батьків. Звісно ж поява дитини змінила звичне безтурботне і сповнене розваг, життя молодої родини, але вони добре із цим справлялися, незчулися, як малого уже пора було вести в садочок.
З такою ж радістю усі сприйняли новину про другу вагітність Олени. З другою дитиною справлялися уже було легше, а тому життя в родині вже було веселе галасливе і сповнене енергії. Можна сказати, що вони були зразковою родиною, як із фільму чи реклами, де всі усміхнені, сповнені сил та надій.
Петро відкрив власну компанію, яка займалася дизайном інтер’єрів спочатку у власному місті, а потім справи пішли у гору і одна компанія перетворилася у мережу в різних містах. Він багато подорожував, а Олена вдома гляділа дітей. Петра вдома бачили по кілька днів на тиждень. Новина про ще одну вагітність Олени двійнею дещо застала родину зненацька, але Петро вирішив, що справи йдуть добре і вони можуть собі дозволити поставити на ноги чотирьох дітей.
Двійнята росли, але, на відміну від старших двох дітей, були зовсім не схожі ні на Петра, ні на Олену, вся родина була білява та блакитноока, а двійнятка були смагляві, з чорними кучерями та карими оченятами. Спочатку Петро не надавав цьому значення, але рідні й друзі почали піджартовувати, чи це його діти? Звісно це були жарти, але зерня сумніву проростало усе більше і одного дня Петро таки запитав у Олени, чому так сталося, що малі геть на нього не схожі. Вона такого питання не очікувала, а тому розгубилася і не змогла нічого придумати, довелося зізнатися. Що у неї був короткий роман з іншим чоловіком, якого вона випадково зустріла на одній із мистецьких виставок. Петро того ж вечора зібрав речі і переїхав жити у готель.
Він довго думав, вагався, але не зміг знайти у собі сили пробачити Олені зраду. Петро пообіцяв, що допомагатиме із вихованням усіх чотирьох дітей, залишить їй квартиру, але пробачити Олену він не може і наполягає, щоб коли малі підросли, Олена пояснила їм його вчинок. Так, він дуже сумує за дітьми, але не відчуває провини за те, що пішов з родини.
