А от сам Петро був сором’язливим та не надто впевненим у собі – далось в знаки виховання без батьків. Батько покинув сім’ю, як йому виповнилось сім, а мама «скинула» сина бабусі, бо вирішила влаштувати особисте життя. Так з 10 років Петя й жив у селі, а мати вже й не показувалась. У неї інша сім’я й інші діти й місця там старшому вже не знайшлось.
Петро ріс слухняним хлопцем з добрим серцем – завжди допомагав бабусі у догляді за господаркою, добре вчився та не надто гуляв з ровесниками, адже часу не вистачало. В селі великий город, худоба та й він завжди мріяв про вищу освіту, тож повинен був старатись старатись вступити на державну форму навчання – у бабусі грошей не було, щоб оплатити університет. Не дивно, що Петя важко знаходив спільну мову з однолітками, соромився та й взагалі не звик.
Закінчивши школу з золотою медаллю хлопчина попрямував до столиці на вступні екзамени. Там він познайомився з Дариною – донька заможних батьків, яка завжди отримувала те, що вона забажає. Назвати її поганою не можна – просто вітряна та не надто думає про завтрашній день. В її голові було тільки гарно вдягтись, погуляти та повеселитись. Але чомусь дуже вже запала до душі Петрові. З перших днів знайомства він ходив за нею усюди – вона ж приймала його дружбу як належне. А хіба буде зайвим мати хорошого друга, який допоможе у будь-який момент? Тим паче Петя хороший хлопець і це Дарина й сама розуміла.
Трапилось так, що Дарина закохалась у старшокурсника й ці стосунки привели до вагітності дівчини. Та була одна проблема – майбутній батько не хотів признавати дитину й покинув дівчину. Дарина не знала де себе подіти, адже робити аборт вона не хотіла, але й боялась батькам повідомити те, що їх перший онук буде народжений не у шлюбі. І тут у неї виник план – вона запропонувала Петру одружитись, щоб обманути рідних. Хлопець одразу ж погодився, бо кохав Дарину і сподівався на взаємність у майбутньому.
Все б нічого, але батькам дівчини одразу ж не сподобався юнак – з села, з неповної сім’ї та ще й без грошей. Явно не такого зятя вони хотіли для своєї доньки. Спочатку вони намагались відмовити Дарину, але та була вперта і не відступала від свого. Та ще й повідомила про вагітність. Батькам нічого не залишалось як прийняти вибір. Весілля для єдиної доньки зробили великим та пишним, а от з боку нареченого було дуже мало гостей. Молодятам виділили окрему кімнату в будинку й так почали жити.
Та все, що не робив Петро було розкритиковано – і гроші малі заробляє, а хлопець ходив на підробіток, і не вміє говорити, і не все знає і взагалі він не їх поля ягода. Зять терпів усе, бо любив Дарину та й пообіцяв їй, що подбає про неї та майбутню дитину. І Даша ніби й звиклась з хлопцем – почала приглядатись і вже й почала шукати позитивні сторони шлюбу. Все ніби налагоджувалось.
Та після народження доньки Дарина дуже змінилась – стала дратівлива, зла і постійно говорила, що вона втомлена від материнства. Вона залишала доньку на Петра, а сама тікала з дівчатами до клубу, на вечірки і взагалі старалась не надто затримуватись коло дитину. Її мамі це не надто подобалось, але вона намагалась не пхати носа до справ Дарини.
Та все змінила одна подія – якось Дарина повернулась додому і повідомила Петру, що вона хоче розлучення і взагалі вона зараз збирає речі і переїжджає до нового коханого. Дитину поки залишає з батьками, а Петро хай робить що хоче. Хлопець не знав, щ ой сказати на це. Мати дівчини почала сваритись з нею, що як вона може залишати дитину. Так Петро батько, але він не впорається сам, бо непутьовий. І тут Дарина розповіла всю правду – і про те, що Петро не батько Аріни, і що взагалі вона його не кохає, а попросила про послугу. Нікому вона нічого не винна і хоче пожити для себе, а дитина буде їй тільки заважати. Тому або вони забирають онуку, або хай Петро сам вирішує, що йому робити з дитиною.
Батьки Дарини хоч як не любили доньку та такого вони їй не пробачили. Вони вигнали доньку з усіма речами, а Петра попросили залишитись з Аріною. Дівчинка вважає його своїм батьком і якщо він не проти – хай живе з ними. Петро звик до дитини і сам сприймає її як свою доньку – він не зміг піти геть і залишити її.