Ми з Андрієм знайомі ще зі школи, разом за однією партою сиділи. Так наше перше і підліткове кохання переросло у шлюб який вже щасливо триває 15 років.
Нещодавно ходили на зустріч однокласників, вирішили зібратись на 20 років після випуску. Прийшли всі на святкування, раді були бачити кожного, адже хоч і живемо в одному місті, та дуже рідко бачимось. А так зібрались – поговорили, згадали старі часи, поділились новинами. Так за розмовами й почали підколювати мого чоловіка що він нібито підкаблучник та живе моїм коштом. Адже у нашій сім’ї наразі лише я заробляю і досить непогано – вже й машину і квартиру нам купила.
Так після цієї зустрічі Андрія ніби поміняло – почав мені всі свої претензії висловлювати, ніби це я винувата. І це принизливо для нього займатись домашніми справами та дітьми в той час, коли я працюю. Але мені це було не зрозумілим – як 10 років все було нормально, а тепер раптом стало принизливо. Я в свою чергу нічого в цьому такого не бачила, адже не ділила гроші на “твої” і “мої” – ми сім’я, а це означає що у нас усе спільне.
У шлюбі ми вже 15 років і за цей час у нас народились двоє синочків – старшому нещодавно виповнилось 12, а молодшому 8 рочків. Коли ми тільки одружилися працював лише Андрій, він був основним добувачем нашої сім’ї. А я ж була звичайною домогосподаркою, згодом завагітніла і пішла в декрет виховувати синів.
Я пам’ятаю який це був нелегкий час, адже саме тоді починалась криза. Чоловік приносив додому щоразу менше грошей, а згодом й узагалі його скоротили. Потрібно було негайно щось думати, де брати гроші та за що далі жити. У Андрія опускались руки, а я тоді стала генератором ідей. Коли він почав критикувати їх, я вирішила діяти на свій страх і ризик.
Поки сиділа в декреті в моєму розпорядженні був весь сімейний бюджет, тому я час від часу відкладала певну суму, ніби щось відчувала. Так і вирішила вкласти ці заощаджені гроші в одну своїх ідей і це виявилось не даремно. Адже з маленької ідеї вийшов непоганий бізнес, і лише коли в мене починало виходити Андрій всіляко підтримував та старався допомогти, тому взяв на себе всі обов’язки по дому та догляд за дітьми. Таким чином наша сім’я вийшла на дуже хороший дохід.
Але тут, дякуючи старим знайомим, виявилось що чоловік не задоволений таким перебігом подій, що він не хоче сидіти вдома займатися хатніми справами чекаючи жінку з роботи. Дорікав мені нібито лише моїми грошима, я на це все просто навіть не знала що сказати. Адже замість того, щоб подякувати мені за те, що витягнула нашу сім’ю з кризи я чую докори у свою сторону.
Звісно я старалась поставити себе на місце чоловіка – це було не важко, адже таким життям жила і я перших 5 років після одруження. Тому прекрасно все розуміла.
Але думаю, що йому було важче, адже цим я можливо зачепила його его і замість того щоб він щось видумав придумав та забезпечував всім сім’ю ми просто помінялись місцями. Я уважно слухала чоловіка, а в голові думала що з цією ситуацією можна зробити, щоб зберегти нашу сім’ю.
Коли запитувала Андрія що він пропонує з цим робити у нього була лише одна ідея. Пропонував, щоб нашим бізнесом займався лише він, але я розуміла що магазином жіночого одягу він навряд чи зможе як належить займатися. Тим більше у мене вже набита рука на цьому, а якщо він з нуля почне, то бізнес наш може потерпіти краху й ми позбудемося доходу.
Тому в мене народилась думка, щоб Андрій відкрив свій власний бізнес і коли у нього все буде йти чудово, то я зможу передати свої справи заступнику і більше часу проводити вдома з дітьми. Така ідея чоловікові сподобалась і я нарешті знову побачила іскру в його очах, він загорівся бажанням відкрити свій шиномонтаж.
Ретельно продумав та підготував бізнес-план, ми вклали туди всі заощадження та Андрій нарешті знову став головним добувачем нашої сім’ї. Я своєю чергою, як і планувала передала свої обов’язки заступнику і тепер лише зрідка приходжу перевіряю, як ведуться там справи.
Можливо ця зустріч з однокласниками дала нам набагато більше ніж ми думали, адже тепер наші стосунки стали набагато кращими, я відчуваю себе справжньою жінкою поруч з чоловіком на якого тепер можу покластись.
Зрозуміла, все що відбувається в нашому житті є не випадковим і стається лише на благо нам.
