Після розлучення я довго не могла прийти до тями – все шукала причину в собі і була певна, що якби я постаралась, то не втратила б чоловіка.

Але що тепер гадати – у Володі вже давно нова сім’я ні я, ні діти йому не потрібні.

Досі пам’ятаю той день, коли зустріла Вову. Я, не поспішаючи, йшла додому після пар і надворі саме пройшов перший весняний дощ. Настрій був хороший до певного моменту – поки проїжджаючий мимо автомобіль не натрапив на калюжу і вся вода з неї потрапила на моє пальто. Мій настрій одразу ж погіршився – на вулиці холодно і я в мокрому пальті. Та, на диво, автомобіль зупинився і з нього вибіг чоловік, який почав вибачатись. Це і був мій майбутній чоловік. І, як я зрозуміла, він теж запримітив мене. Наше спілкування спочатку було суто дружнім. Та потім все переросло у серйозні стосунки та весілля.

За роки подружнього життя у нас народилось троє дітей. При цьому наймолодшу донечку я народила вже в майже 40. Та коли їй було 3 роки Володимир вирішив, що він вже не кохає мене і просто пішов до іншої. Для мене це був удар. Але найбільше мене збентежило те, що я залишилась з дітьми сама і без грошей. І, якщо старша донька вже вчилась в університеті і за рік-два піде працювати, то молодші повністю на моєму утриманні.

Перші декілька років я намагалась якось викрутитись – перебивалась з заробітку на заробіток, але тих грошей ледь вистачало на найнеобхідніше. І тоді моя знайома запропонувала мені поїхати з нею до Польщі на заробітки. Я спочатку вагалась, але потім зрозуміла, що виходу нема. Тим паче умови там прийнятні – три місяці працюю, а три можу бути дома.

Але от була проблема з дітьми – хто за ними пригледить. І тоді свою допомогу мені запропонувала колишня свекруха – вона жила не так далеко від нас в великій трикімнатній квартирі. Мої ж батьки жили далеко – за 200 км в селі. Ну вирішила жінка допомогти – рідна бабуся, як не як. Ми домовились, що діти будуть жити в неї, я буду висилати гроші і щодня телефонуватиму. Тепер зі спокійною душею можна було їхати закордон.

Мені пощастило, що я влаштувалась на завод і там була й хороша оплата, і не так складно. Тижні тягнулись дуже довго і я страшенно сумувала за дітьми – та щоденні дзвінки мене заспокоювали. Мене переконувала свекруха, що у них все гаразд і я можу не переживати.

Але, коли я повернулась додому – побачила, що весь цей час мене обманювали. Свекруха пустила в мій дім пожити свою далеку родичку ,яка ніяк не хотіла забиратись з моєї оселі аж поки я не викликала поліцію. А ще гроші, які я надсилала на дітей витрачались на забаганки свекрухи і вона ще й інколи ділила моєму колишньому. Діти не були голодними, але м’ясо, свіжі фрукти та інші смаколики вони їли не так часто – бабуся економила. Їх раціон складався з супів, картоплі, макарон та каш.

Тоді я страшне посварилась зі свекрухою і вирішила більше не залишати дітей, а роботу якусь я краще тут пошукаю.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Після розлучення я довго не могла прийти до тями – все шукала причину в собі і була певна, що якби я постаралась, то не втратила б чоловіка.