Я ніколи не розумів, чому рідні стараються зіпсувати життя молодим – якось ненавмисно їх посварити та нав’язати свою думку. Адже не завжди поради які даються з благих намірів можуть бути на користь, радше навпаки.
Ми з Олесею довго зустрічалися. Я був знайомий з її батьками, думав що вони хороші та виховані люди. Завжди старались чимось нам допомогти.
Коли ми одружилися, Олеся сказала мені що хотіла б лишитись жити у своїх батьків і переконувала мене що так буде краще для нас. Адже будинок великий на всіх місця вистарчить. Та їй так буде легше в побуті, я з самого початку хотів, щоб ми як молода сім’я жили окремо, хоч і на орендованій квартирі. Але не хотів з коханою сперечатись, адже якщо моїй дружині буде там комфортно, то й мені буде добре. А в майбутньому коли у нас народяться діти, батьки зможуть допомагати з ними.
Якби я знав в що це для мене обернеться – нізащо б не погодився.
Спочатку все було добре, батьки не лізли у нашу сім’ю і ми всі мирно жили на одній території. Так пройшов рік.
Моя дружина завагітніла і почалось щось не зрозуміле для мене.
Я був наче раб. Для мене постійно знаходилась якась робота по дому. Хоч я і працював, та грошей своїх я не бачив – у мене їх одразу забирали на утримання своєї родини. Я відчував що мене використовують, як гаманець.
Самі ж батьки за свої кошти нічого не купляли. Всі рахунки оплачував я. Не було жодного шансу відкладати на своє житло – хоч я цього дуже хотів.
Потім у нас народився син. Ми були дуже щасливі що стали батьками. Бабуся з дідусем також дуже любили онука.
Пройшло декілька місяців і мені почали наполегливо казати, що не вистарчає грошей. Хоч я і заробляв досить добре, але забезпечувати усіх в тому числі й тещу з тестем не зміг би подужати.
Замість того щоб якось нам допомогти, чи продукти купити, чи то комуналку заплатити зі своєї пенсії, вони почали відправляти мене за кордон. Для мене це було шоком.
Звісно я відмовився. У мене тут була гарна робота, яка приносила добрий дохід. І якби ми жили лише з дружиною вдвох то нам на все вистарчало. А утримувати батьків жінки у мої обов’язки не входить.
Так їм одного разу і висказав. На мене тоді всі образились, навіть Олеся.
Якось до нас в гості прийшли мої батьки провідати онука. Та теща навіть на руках потримали маленького їм не дала – так сама носилась. Їхня поведінка переходила усі межі дозволеного.
Я нічого кращого не придумав, як самим ходити до своїх батьків і привозити до них онука. Лише так вони мали змогу з ним погратись та поноситись. Якийсь час зі мною так їздила дружина, але потім чомусь перестала.
Думаю це мама її так напоумила і налаштувала проти моїх батьків.
Я не раз пробував говорити з дружиною на тему переїзду, адже так продовжуватись не могло.
Я чоловік і маю бути одним господарем у хаті, а не слухати когось. Мати свободу дій і змогу відпочити після роботи.
Вона обіцяла що подумає, але так чіткої відповіді й не дала.
З того часу я почав працювати просто в шаленому темпі. Вже хотів чим швидше заробити на хоч якесь власне житло, бо жити у батьків ставало щоразу нестерпніше.
Зараз я купив нам гарну квартиру, і роблю там ремонт. Але від дружини так відповіді я не почув.
Сподіваюсь що вона погодиться переїхати зі мною.
Бо я вже не знаю як буде далі, адже жити в цьому будинку більше не хочу і втрачати свою сім’ю також..
