Після життєвої історії батька моєї подруги, я зрозуміла, що на старість літ потрібно залишитись хоча б із однокімнатною квартирою, адже ніхто з дітей не захоче, аби я жила з ними.
Нещодавно ми із моєю подругою Анастасією домовились про зустріч. Товаришуємо ми ще зі школи: разом ходили на вечорниці, на дискотеки, і практично одночасно вийшли заміж. Відтоді бачимося значно менше, адже кожна заклопотана домашніми справами на роботою.
Я знаю, що Настя дуже любить солодощі, тому запросила її в кондитерську, де подають чудову каву з молоком та різноманітні десерти. Ми розмовляли, та мені здалось, що мою подругу щось тривожить, тому вирішила запитати чи все в неї добре. Настя сказала, що в її родині є проблема — її батько Євген Ігорович. В дівчини є ще троє братів, які живуть всі в одному місті, їхньої матері не стало вже давно, близько 10 років тому, і відтоді батько один.
Жили вони всі у трикімнатній квартирі, яку він вирішив продати та розділити гроші на всіх чотриьох дітей, адже самому в такій великій квартирі жити не зручно, та й навіщо, аби гроші пропадали, тому тато продав її та попросив, аби старший син Дмитро взяв його жити до себе. Йому він дав найбільше грошей, так би мовити, за утримання його на старості літ. Син погодився, і батько перебрався жити до нього.
Квартира в сина велика, бо він хлопець працьовитий, за декілька років праці закордоном заробив достатньо, аби дозволити собі гарне та просторе помешкання. Згодом Дмитро одружився, та з’явилась в нього двійня. З чотирьох дві кімнати були зайнятими, а ще дві залишались вільними, тому батько подумав, що не дуже заважатиме їм своєю присутністю, до того ж він досі працює, і вдома з’являється лише ввечері.
Та, поживши кілька місяців, він почав помічати на собі злісні погляди своєї невістки, які без слів промовляли: “Та коли ж ти підеш звідси, старий? Тобі що, дітей мало, що в нас оселився?”. Євгена Ігоровича непокоїли ці погляди, адже Дмитро пообіцяв батькові, що доглядатиме за ним. Та за кілька тижнів, старший син підійшов до Євгена та сказав, аби він пішов жити до Насті — в неї також велика квартира.
“А я що? Ми з моїм коханим тільки нещодавно одружились, хочеться відпочити з ним, насолодитись одне одним, а батько ходитиме по хаті туди-сюди, бентежитиме нас… Тому я сказала батькові, аби він йшов жити до Івана чи до Сашки — найменшого, адже він сам живе…” – розповідає мені подруга.
Євген Ігорович зібрав речі та й пішов жити до сина Івана. Батько вже намагався лишній раз із кімнати не виходити, аби не тривожити сина із невісткою, але та найшла до чого причепитись. Не хотіла також, аби батько чоловіка жив із ними, адже їй доводилось готувати більше, прати його речі, а вона дівчина гидлива — не хотіла цього робити. Іван намагався вмовити жінку, аби та не злилась та не нервувала, адже це його батько, і син змушений за ним доглянути на старості літ, але та буне непохитною на своєму рішенні.
Євген не хотів рушити стосунків дітей, і пішов від них, шукати прихистку в наймолодшого. Та Сашка був категорично проти цього, адже він ще зовсім молодий, йому тільки дівчата та вечірки на розумі. Тому він сказав, що Євген Іванович йому просто заважатиме.
Тож у батька не було іншого виходу, як повернутись до Дмитра. Хоч невістка була категорично проти, але старий не мав куди йти, адже продав квартиру, сподіваючись на те, що діти не відвернуться від нього. Вийшло все навпаки…
