Я ніколи не заробляв мільйони, і здавалось, що матеріальне не надто важливе. Та як виявилось дехто вимірює статус правильного чоловіка гаманцем. Правда, що до одруження мої справи йшли краще. Та я і зараз стараюсь, просто через пандем1ю не пощастило.
Я одружений вже 7 років, і весь цей час не вірив, що моїй коханій потрібен спонсор, а не друга половинка. Вона не готова народжувати, бо це надто шкодить фігурі. Та й небезпечно, навіщо ж так перевантажуватись. Минуло уже кілька місяців після весілля, ми переселились з орендованої квартири до тещі.
Аліна нажалілась мамі, що нам важко жити через те, що всі заробітки вкладаємо в орендовану квартиру. А тут вона, як вареник в сметані.
Ні прибирати не треба, ні готувати, ні посуд мити. Достатньо просто встати і мама вже сама біжить допомогти, або ж мене припахає. А чого зятя жаліти? В чужому ж домі. От хай працює. І нічого, що працює з ранку до ночі. Заробляє недостатньо, щоб купити квартиру, чи навіть орендувати. Минав час. Я вже звикав до такого ставлення і намагався абстрагуватись. Можливо, Алінці просто важко, колись було інакше. Заробляв так само, та економив, жив у гуртожитку.
Міг і букет гарний купити, і подаруночки всілякі. Жінки це люблять. Потім розкрутився, бо ж і на весілля заробляв і в молодої дружини прихоті росли. Хотів статусу відповідати. Та от після одруження не щастило. Почалася пандемія. Компанія, в якій я працював збанкрутувала, зачинилась. Нічого нового досі знайти не зміг, хоча старався дуже, на співбесіди ходив.
Не щастить. Та от тепер остання крапля. Минулого тижня в тещі був день народження. Прийшли її подружки та сусідки, ну і Алінка теж посидіти з ними захотіла. Я працював на той час. Прийшов доволі пізно додому. Жінки ще пліткували, не почули, як повернувся. От я й дізнався правду.
Теща і дружина впали в моїх очах остаточно. Обговорювали мене з чужими жінками. Казали, що не вмію нічого зробити до пуття, нию постійно. Наче з роботою в мене негаразди, бо невмілий та нечесний.
А найбільше образили та зачепили слова Алінки: «Якщо не виправлятиметься, викину на двір. Розлучусь. Скільки можна так жити?»
Зате зі мною вона ні разу серйозно не поговорила, що хоче від наших стосунків, що її не влаштовує. Це справжнісінький удар в спину. Тепер вже я задумався про розлучення. Навіщо жити в брехні? Не бачу сенсу.
