Ми зі Світланою одружені вже майже 10 років. За цей час у нас народилось троє дітей – старший син та дівчатка близнючки. Ми одружились ще на першому курсі університету – тож серйозних стосунків ні у неї, ні у мене не було. І зараз, пригадуючи наші стосунки, розумію – зі Світланою я був щасливий, хоч і не розумів цього.
Але в той час я думав, що наше сімейне життя – це велика нудьга і найбільша моя помилка. Мої друзі, колеги та знайомі холостяки – вони відпочивають де хочуть, коли хочуть і з ким хочуть. У них нові дівчата, нові враження та можливість робити все, що хочеш і не перейматись за чиюсь думку. В той час, коли моє життя було одноманітне та нецікаве.
Ні, Світлана робила все добре – доглядала за дітьми, смачно готувала, дбала про мене та дім. Ніби все й добре – що ще хотіти? Але кожен мій день був схожий на попередній.
Зіграло роль й те, що до того як зустріти Свєту – в мене не було серйозних стосунків. Я не мав з чим порівнювати і починав думати, що втратив дуже багато.
Близько року тому, після робочого дня, ми з другом зайшли у кафе, щоб випити пиво та поговорити. Саме там, за сусіднім столиком, сиділа Марина – красива, молода, усміхнена та відкрита до спілкування. Вона була з подругою. Мій друг почав проявляти увагу і так пішло поїхало і ми вже сиділи за одним столиком і спілкувались. В той момент я й забув, що одружений. Так і почався наш роман.
Все частіше затримувався на роботі, казав Світлані, що цих вихідних працюю, а інколи, навіть – брехав, що їду у відрядження, щоб провести час з Мариною.
Стосунки з нею дуже відрізнялись від мого сімейного життя – щодня нові враження, нові емоції, нові заклади для відпочинку та постійне розслаблення. Мене не турбували побутові проблеми – купити продуктів, відвести сина на футбол. Я почав жити тільки для себе.
Марина любила мене тішити романтичними вечерями, пристрасними ночами та завжди знала як підняти мій настрій. Натомість я дарував їй дорогі подарунки, возив на відпочинок – зарплатня у мене була солідна. Ми, навіть, зі Світланою планували купити дім під містом.
Я зрозумів, що далі не можу і не хочу жити на дві сім’ї й вирішив поговорити зі Світланою і піти спокійно. Дружина вже давно здогадалась про те, що я знайшов іншу жінку, але намагалась зберегти сім’ю. Я тільки почав жити щасливо, як думав на той момент.
Квартиру я залишив дружині та дітям, а сам пішов на орендовану. Але, як виявилось, життя з Мариною було не таким радісним. Мене не чекала смачна вечеря ввечері, я сам прасував свої сорочки та прибирав вдома – Марина ходила по салонам краси, ресторанам та зустрічалась з подругами. Єдине, що нас об’єднувало – вона мала доступ до моєї карти та постійно витрачала на себе великі суми. До того ж, її дуже дратувало те, що значну суму доходів я віддав колишній дружині та дітям.
Через півроку спільного життя я помітив, що Марина змінилась – стала агресивно реагувати на мене, частіше затримуватись з подругами та часто не брала трубку, коли я їй телефонував. А потім взагалі сказала, що зустріла іншого чоловіка і вона переїжджає до його особняка. Він заробляв більше і міг дати їй більше.
А я ж був певен, що Марина мене кохає. І саме тоді я зрозумів, що життя зі Світланою було справді щасливим, а з Мариною – просто нові емоції, нові враження.
Був переконаний, що зможу загладити свою провину перед дружиною і вона мене прийме назад. Я почав знову проявляти знаки уваги Світлані, запрошувати на побачення і випрошувати пробачення – справді зрозумів свою провину. Я сумував за нею та дітьми і мені було справді самотньо.
Так, в очікуванні, я прожив рік. І дружина, пошкодувавши мене, вирішила дати нашій сім’ї ще один шанс. Звісно, не без випробувального терміну, але я вже щасливий. Час – кращий лікар і сподіваюсь він загоїть рани на серці дружини і вона знову покохає мене.
Допоки ми спілкуємось більше як друзі, але з часом – все налагодиться.
А що ви думаєте з приводу цього? Чи варто було Світлані пробачати чоловіка?
