Минулих вихідних я вирішила, що моєму 12-річному синові пора дорослішати і залишила його одного вдома на два дні, а сама з чоловіком поїхала на відпочинок у гори. Скажете, що я горе-мати? – Я так не думаю. Звичайно, що моя матір повинна була приходити вдень, щоб приготувати їжу та допомогти, якщо потрібною. Просто так трапилося, що вона не могла приділити цьому увесь час.
Від’їжджаючи, попросила малого прибрати в усій оселі: помити підлоги, протерти пилюку, розкласти все на свої місця, вимити посуд, полити обов’язково мої вазони. Ну хіба з таким би не справилася 12-річна дитина? Моя помилка в тому, що до цього я ні разу не залучала його до цієї справи. Та все ж, синок погодився та пообіцяв все виконати.
Час від часу я йому телефонувала та писала смс, питала, як у нього справи та чи усе добре вдома. Відповідь завжди була ствердною. Отже, повертаючись із чудового відпочинку, про який я мріяла понад 1.5 року, не очікувала побачите те, що насправді таки побачила. Виявилося, що Артемко розбив мою улюблену вазу, коли протирав пилюку із поверхні, декілька тарілок та вазон. У результаті, у сина ще й поранений палець від осколків вази.
Зайшла у вітальню та побачила, вся книжкова полиця перевернута, – синок намагався дістати до верхніх полиць. Матір по секрету ще розказала, як він мало не затопив квартиру, коли набирав воду, щоб помити підлоги. Добре, що вона вчасно прийшла.
Оце так залишила дитину та попросила допомогти із домашніми справами…
