Кажуть, у своєї дочки чоловік лінивий, а сина невістка експлуатує. Так звикли всі вважати. Своїх дітей же ж любити легше.
От у мене така ж ситуація. Маю сина Дмитра. Йому 29. І дочку Галину, якій 22. Вона, до речі, біля мене залишилась жити. Одружилась за 2 роки після сина. Дмитро переїхав у столицю одразу ж зі своєю нареченою, а от зять до мене переїхав.
Григорій молодий, щойно закінчив університет, як і Галя. Заробітку такого не мав, забезпечувати сім’ю окремо не міг. Тож я стала в допомозі.
Проте, зізнаюсь чесно. Я ніколи не була задоволена зятем. Це й зрозуміло.
Я завжди казала доньці, що вона привела додому лінивця.
Він зовсім не міг влаштувати свій заробіток, знайти хорошу роботу. Хоча мені здається, чоловікові це б не мало складати таких труднощів. Більше того, з вищою освітою. Лиш потрібно хотіти. А Галя ще й завела мову, наче народжувати хоче негайно.
Я ж маю їх всіх утримувати.
Трішки часу минуло, буквально кілька місяців. Я заспокоїлась.
Вони теж намагались мені нерви не псувати. І тут раптом я дізнаюсь про вагітність дочки. Все ж це її життя.
Тому, щоб не наговорити зайвого я зопалу подзвонила і поїхала до сина у гості. Прийшла в квартиру, яка належала невістці.
Діана вже народила дівчинку. Онучці Софійці виповнилось нещодавно 2 рочки. Та на проживання не дуже вистачало. В столиці таки все дорожче. Тому, мама Діани допомагала, а тут я нагодилась. Попросили мене з дитиною сидіти.
Поки гостюю, звісно ж погодилась. Я була щаслива поняньчити онучку, яку так рідко бачу. Невістка на роботу ходила. Працювала дуже навіть важко.
Я бачила яка втомлена приходила Діана додому. А після цього ще й Софійка спокою їй ні на хвилину не давала. Та й домашні справи нікому було робити. Усе Діана сама порала, усе вдавалось робити аж поки дитину не вкладе. Тоді хоч трішки спокою. Я звісно ж допомагала чим могла. Син мій в цей час міг з друзями пиво пити, після своєї низькооплачуваної роботи, що тривала майже весь день.
Звісно, що мене це обурило. Хоча раніше я надзвичайно скептично ставилась до невістки і не вірила в її працьовитість. А тут таке побачила. З сином наступного ж дня все обговорила. Він хоч і не погоджувався, та я бачила, що задумався про те, як негідно звалив усе на плечі бідолашної Діани. ЗА два тижні я повернулась додому.
Тепер зовсім іншими очима подивилась на зятя. Так, йому не вдається заробляти мільйони. Та він нізащо не дозволяє вагітній дочці прибирати, чи важкі пакети підіймати. Усе сам робить. До того ж досить непогано.
Тепер не гарячкуватиму. Все пізнається в порівнянні.
