Моїй мамі 49 й вона знову наважилась на дитину. Мені важко це прийняти, адже моє дитинство не було таке хорошим і такого ж ще для однієї дитини я б не побажала.
Так вже сталось, що мої батьки розлучились коли мені було 10 років й після того я з татом не спілкувалась. Мама як могла виховувала мене, але у неї це не надто добре виходило. Вона завжди була зайнята своєю роботою та своїм особистим життям.
Після тата, мама ще два рази виходила заміж, проте щоразу це закінчувалось розлученням. Так, я у неї відійшла на останній план і була сама по собі. Добре, що у мене вистарчило розуму не вляпатись в погану компанію, а займатись навчанням та поступити в хороший університет.
І ось коли мені виповнилось 18, мама в четверте вийшла заміж. Її останній чоловік Василь, справді відрізнявся від попередніх – був інтелігентним, розумним та добрим. Він мені сподобався і я щиро раділа за маму. Проте, я й не думала, що вона наважиться народити йому дитину.
Нещодавно вони шокували мене новиною про мамину вагітність і я зовсім не знаю як на це реагувати. З одного боку потрібно було порадіти за них та привітати, а з іншого я переживала, що в цієї дитини буде таке життя як і у мене.
Хоч вітчим хороший чоловік і мама ніби то змінилась, але характер то залишився. Боюсь, чи довго він зможе миритись та прогинатись під її правила.
Та поки мені не залишається нічого більше, як сподіватись на краще й по можливості допомагати їй стати найкращою матір’ю для цієї дитини.
