Поїхали з подругою на море, а нам нaxaмила старенька

Чомусь зараз постійно лунають якісь приниження за мову. Та що ж тут поробиш? Певно треба миритись з ситуацією. Ми з подружкою навчаємось на 2 курсі. Молоді, захотіли відпочити гарненько.

От і зібрались, щоб поїхати в Одесу на кілька днів. Придбали квитки зі знижкою по студентському квитку. Квартиру забронювали досить вигідно. Вдалось нам на стипендію три дні оплатити, дорогу туди й назад і ще на їжу залишилось. Оце так розкіш! Втішились та помчали у першу нашу самостійну подорож.

Молоді та наївні тішимось, гуляємо, на косі погляди й не звертаємо уваги. Чого б то нам таким перейматись.

Та от стався один неприємний інцидент, який геть усе змінив. Тож я й задумалась, куди ми приїхали і чому все саме так відбувається? Захотіли з подругою приїхати в центр автобусом, бо квартиру винайняли заради економії трохи далі. Підійшли на зупинку, між собою розмовляли українською. До нас, до речі, за весь час практично ніхто на українську не перейшов. Бачили, що старенька жіночка якась косо поглядає. Зайшла вона з нами в один автобус. Через зупинку вийшла, підійшла до нашого вікна і показала мені з подругою нецензурний жест.

І це стара жіночка, яка мала б подати приклад. Та й за що? Невже просто за мову?

Отака жорстокість панує між нами.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Поїхали з подругою на море, а нам нaxaмила старенька