Я завжди дивувалась якими бувають люди. Будь-що, хочуть досягти свого. А потім самі ж потрапляють у ту яму, яку викопали. Часто таке з молоддю трапляється, які ще не відчули закон бумеранга на власній шкурі. А ситуація таки комічна.
До екзаменів у нас готуватись важко. Студенти – народ веселий. Живуть собі безтурботно від сесії до сесії і навчанням переймаються тоді, коли нагадують. Та є й інші.
Такі, що дуже стараються, і готові на все, щоб отримати ту омріяну заліковку з усіма відмінними відмітками.
От єдине, що часу в них і так мало, а то ще й двієчники чогось хочуть. Там допоможи, там напиши.
Попросили нашу Таньку-відмінницю написати білети. Їй це швиденько вдавалось і ще й правильно, а вона хитра була, не лише розумна. Вирішила стратегії прораховувати.
Попитала старшокурсників, прорахувала у кого який білет попадеться. Так і написала якісно кожен з них.
На оцінку для кожного справедливу. От час і минає, вже настає день того злощасного екзамену. Танька й тішиться.
Гарненько всім білети роздала, проте сама через них всього вивчити не встигла. Собі також підготувала білет на відмінну оцінку і чекає.
Проте, нюанс такий. Викладачка захворіла, прийшов інший. Стратегія не спрацювала. Дістався дівчині найважчий білет. І якщо інші так-сяк на трійки та четвірки вирулили, то Таньку відправили на перездачу і до стипендії не допустили. Отримала своє!
