Пишаюся своєю донькою, яка повернула власнику заrублену суму грошей

Історія ця трапилася влітку. У нашої донечки Віки були канікули, а ми з чоловіком щодня на роботі. Дитині 11 років, але вона у нас вже достатньо доросла і самостійна, тому ми без пр0блем і хвилю8ань залишаємо її вдома саму. Вона прокидається, готує собі сніданок, а потім іде гратися з друзями на майданчику.

Якось повертаюся я на обід додому і бачу, що у Вікторії в руках величезний пакет цукерок, якими вона всіх дітей пригощає. Вдома в нас цукерок не було, грошей ми їй не залишаємо, щоб вона не купляла різну х1мічну їжу, як от солодку газовану воду або чипси. І від незнайомих людей ми з чоловіком їй заб0р0няємо брати будь-які речі. Тому, побачивши цю картину, я наляkалась не на жарт. Покликала доньку додому на розмову.

Спершу я її нас8арила, бо думала, що якесь із моїх найr1рших припущень точно правильне. А може вона взагалі вkрала у когось гроші? Мені навіть страшн0 про це думати.  Але вже зовсім скоро я п0шkодувала і про свої такі жахли8і думки, і про надмірну сув0рість. Вікторія розповіла мені, що коли вона заходила у під’їзд, де живе її друг Сашко, щоб покликати його гуляти, то побачила жінку, яка дуже поспішала і, виймаючи з кишені телефон, заrубила 500 гривень. «Ну я й підняла гроші й пішла віддати їй. Вона дуже хотіла мені віддячити, сказала, що запросила б мене у гості, але в неї ще багато справ, тому вона просто віддала мені цілий пакет цукерок, який був у неї в руках. Я спершу відмовлялась, бо сказала, що це занадто багато навіть для вдячності, але жінка попросила передати їх батькам за те, що виховали таку чудову дівчинку. Але я ще трішки вирішила роздати друзям, нічого?», – закінчила свою розповідь донька.

– Ну звісно нічого, доню. Але якщо б навіть тебе запрошували в гості, то ти ж пам’ятаєш..
– Так, пам’ятаю, що з незнайомими людьми нікуди йти не можна. А тепер мене чекають друзі у дворі.

Я посміхнулась і всередині себе була шалено горда, що ми спромоглись виховати таку чесну і відповідальну дитину. Я навіть обдзвонила всіх родичів, щоб розповісти їм цю історію. А потім зробила собі чаю із моїми улюбленими цукерками.

 

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Пишаюся своєю донькою, яка повернула власнику заrублену суму грошей