Вийшло так, що поряд із нами жила моя сестра, а її дочка дуже добре товаришувала із нашою донькою. Дівчина була дуже активна та непосидюча, часто бувала у нас. У мене складалось враження, що вона в нас вдома більше, а ніж в себе, то поїсти, то погратись, то якісь новини розповісти.
Вона була доволі нетактовна й могла зайти з самого ранку, або ближче ночі. Мене це страшно дратувало, у такий час ми на гостей не чекаємо. З сестрою ми не дуже товаришували, але вона інколи могла зайти на чай.
Був ранній ранок, ми ще всі дрімали, в домі було мертва тиша, та раптом гуркіт за вікном. Чоловік зірвався, дивиться у вікно, а там сестра моя стоїть. Взагалі не розумію, як у неї вистачило розуму припхатись в таку раню пору, та ще й стукати у вікно, а не у двері. (могла б хоча б повідомлення у ват сап написати, ми там інколи переписуємось).
Я вже й налякалась, можливо їй погано чи ще щось. Чоловік відкриває двері, вона відштовхує його та вривається, і йде прямо в кімнату нашої доньки, витягає з ліжка й починає горланити: «Ах ти ж мала зміюка!». Чоловік кинувся за нею, я стою шокована, не знаю, що робити, дочка почала плакати та перелякалась.
Стало відомо, що наших доньок спіймали в школі за куривом. Я розумію все, що це жахливо, я сама була люта коли дізналась, але це все одно не пояснює чому вона прийшла з самого ранку і так себе повела. Ну ще й до цього всього, вона звинуватила в усьому мою доньку, мовляв, що вона цигарки принесла і змусила її дочку закурити. Я знову оторопіла на місці, запитую:
– «Слухай, ти, «мадам», а скільки ж твоїй доні»?
Каже: шістнадцять, а моїй тринадцять, і ти мені будеш розповідати, що моя донька, яка молодша твоєї, змусила твою закурити?
– «Я не розумію, чому ти припхалась сюди так рано, затіяла цей скандал, зі своєю дитиною сама розберусь.»
Її реакція була нечувана:
– «Та мені сусіди й люди розказують, що твоя і з хлопцями вже гуляє, цигарки давно курить ще й алкоголь випиває».
Я уже зрозуміла, що вона просто неадекватна й не стрималась:
– «Нехай позамітають разом за рогом, де їх зловили» Та в голові крутились думки, щоб виставити її за двері.
У кінцевому результаті з донькою я розібралась. Дала їм віника, порядок вони там навели, будуть науку мати з цієї ситуації. Та от висновок тут один: з сестрою ми взагалі не стали більше розмовляти, тримаю її тепер трохи далі від своєї сім’ї, інколи рідні можуть більше біди зробити, як свої. Якось було, знову якийсь шум за вікном, донька прибігла в кімнату й благає: «Не треба, може знов вона!» Та це був просто сусідський пес.
