Рідна глушинка

Олег народився та виріс у кучерявому селі разом з батьками та сестрою. Вперше до райцентру поїхав з мамою купляти до школи деякий одяг та взуття, коли переходив вже у третій клас. До тих пір їздила мама з сестрою, бо вона була старшою на чотири роки від Олега. Проте хлопець навіть ніколи не задумувався над тим, що ще є десь краще місце на землі, ніж рідна глушина.

Вчився Олег на відмінно, навіть не доводилося довго сидіти над підручниками. Наука давалася легко, особливо гуманітарні предмети та фізичне виховання. У вільний від уроків час хлопець обожнював ганяти м’яча на невеличкому стадіоні, взимку – грати хокей. Дітлахів було багато в селі, практично не було хати, де росло менше, як двоє дітей.

Після завершення десяти класів, Олег вирішив вступати до університету в обласний центр. Батьки не мали особливо статків, тому Олег надівся суто на власні сили та знання. Вступити вийшло легко, навчання теж проходило цікаво. У майбутньому Олег повинен був стати вчителем історії та правознавства. Саме в інституті познайомився з майбутньою дружиною.

З Олею у них народилося трійко дітей. Жити залишилися в області в Олиній квартирі, що дісталася в спадок від дідуся. До батьків Олега їздили досить часто, маючи власне авто це не складало особливих труднощів. Діти обожнювали село в будь-яку пору року.

Олег щиро радів та навіть дивувався, що теперішні діти так цікавляться сільськими звичаями та устроєм. На той час чоловік викладав в обласному ліцеї та добре бачив захоплення підлітків. Крім телефонів, планшетів, соціальних мереж та тусовок, їх більше нічого не захоплювало.

Коли Олег з Олею та дітьми приїжджали в село, то хата наповнювалася галасом, рухом, шумом. Вони лазили по малинниках, збирали в лісі суниці та гриби, допомагали з худобою старшим уже бабусі та дідусеві. Обов’язково ходили на той стадіон грати футбол, де колись їхній тато любив ганяти м’яча.

Олег по-дитячому радувався, що його нащадки можуть хоча б на частину відчути ту атмосферу, в якій жив він сам. Чоловік гордився тим, що діти мають та знають набагато більше, ніж їхні «асфальтні» ровесники.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Рідна глушинка