Рідні батьки засудили, а свекор й свекруха прихистити

Дізнавшись про вагітність, Віка, не знала, що їй робити, вона була в розпачі. Дівчина вирішила позбутись тієї дитини, поки ніхто не знав про це.
Навчаючись за кордоном, Віка була старанною студенткою йшла на диплом з відзнакою. Батьки покладали на неї великі надії, хотіли, щоб вона стала кваліфікованим хірургом. Мріяли про її майбутню кар’єру.
Там було безліч студентів, юнацьке життя кипіло. Кожен міг знайти собі улюблену справу до душі, та спробувати свої знання на практиці.

У період навчання, в усіх виникали нові знайомства та зароджувалось кохання. Віка не виняток. Тому там вона зустріла його – Сергія. З яким планувала майбутнє.
Молоді люди винайняли собі житло. Та створили свій побут. Одного дня Вікторія втратила свідомість, добре, що її колеги відвезли її в лікарню. Так дівчина дізналась, що очікує на дитину.
У той же день її хлопець поїхав. Вона повернулась додому, речей там не було. Дівчина була в розпачі. У голові була хмара думок. Що робити? Куди піти? Додому до батьків, і впасти в їх очах?

Віка спробувала. Приїхала додому, її батьки не очікували такого й вигнали її:
– Чим ти думала, коли це робила? Ти зруйнувала своє майбутнє сама ж! Ми стільки коштів та сил вклали в тебе і твоє навчання, а ти нам так віддячила! Йди геть!
Бідна дівчина у сльозах та безвиході повернулась на орендовану квартиру. Пощастило, що місяць вона могла ще жити безкоштовно. Тиждень минув і вона прийняла рішення: позбутись дитини, поки ніхто не знав.

Йшовши до лікарні, Віка зустріла свого колегу. Той якраз вигулював пса і вирішив пройтися з нею. Йдучи, вони обоє розмовляли й дівчина не стрималась та почала плакати. Хлопець не зрозумів та почав розпитувати що сталось. Віка виговорилась йому, адже мовчати далі не було сил.
– Присядьмо, я тобі дещо скажу. Віко, не роби дурниць. У тебе ще все попереду, ти впораєшся. Якщо ти зробиш аборт, то втратиш найближчу для себе людину зараз.
– Як я маю жити. У лікарській справі навряд вже щось складеться. Як я буду сама із тією дитиною?
Розмовляючи, мова пішла за батьків Сергія, вони жили в цьому місці.
– Слухай, а батьки твого коханого знають про це? Те що він повний покидьок, не означає, що його рідні такі ж.

– Та ні, чому я до них піду. Їх син втік, а мені до них приходити з пузом.
– Так діла не буде, давай руку, пішли.
Мій колега Руслан та його пес Барс, повели мене до батьків Сергія, пояснили, що вони мають право знати правду.
Батько і мати Сергія довго дивились на нас, але вислухали мене. Запросили в кімнату, щоб ми не стояли на порозі й сказали:

– Я вірив, що є Бог на світі. Ми так чекали на внуків. Адже Сергій поїхав, і вертатись не планує, нам теж він нічого не повідомив. Змусити змінити його своє рішення ми не в силі, але стати хорошими дідусем та бабусею, все ще можемо. Дякуємо тобі, люба, що ти прийшла до нас. Ми у всьому тобі допоможемо! Народиш дитинку, й продовжиш навчання та все вийде в тебе. Ще станеш відомим хірургом!

Буває, інколи рідні батьки засуджують, а свекор й свекруха приймають.

 

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Рідні батьки засудили, а свекор й свекруха прихистити