– Сергійку, зайди на кухню, у нас з мамою до тебе серйозна розмова, — хлопець почув тихий голос тата, щойно переступивши поріг квартири.
Зайшов на кухню. Батьки сидять за столом один навпроти одного, п0нуро опустивши голови.
– Е, ви так не жартуйте, — нерішуче почав Сергій. – Останній раз, коли я бачив фільм з такою сценою, дитині там сказали, що вона названа їх дочка і її біологічні батьки знайшлись, зустрітись хочуть. Я що, теж названий син?
Батьки втомлено посміхнулись. Тринадцятирічному синові було ж не надто весело.
– Ні, синочку, ти наш, ріднесенький, — лагідно мовила мама, поклавши перед сином вечерю. – Просто… хм… не знаю навіть, як сказати. Толіку, давай ти.
– Ми з мамою вирішили жити окремо. Тільки ти не хвилюйся, тебе ніхто не киgає і ти ні в чому не 8инен. Ми обоє любимо тебе і ти можеш жити з кожним з нас по черзі, якщо хочеш. Або приїжджати в гості на вихідні.
– Стоп, — намагався зрозуміти Сергій. – Хтось комусь зраgив? Тату, ти з секретаркою, як у тому фільмі, що ми дивились минулий вихідних? Чи ти, мам, з начальником, як мама мого однокласника?
– Ні-ні! Ніхто нікому, правда ж, Толіку?
– Звісно правда, я б ніколи не посмів зраgити такій чарівній жінці, як твоя мама. Я ж кохаю її всім серцем і не завдав би їй такого б0лю, — підтвердив тато.
– І я б не стала шукати собі когось іншого. Твій тато для мене – найкращий у світі чоловік, — раптом залепетала мама.
– Так р0зходитесь ви через що? – ніяк не міг зрозуміти Сергій.
Батьки здивовано переглянулись. А дійсно, через що, якщо вони так кохають один одного?
– Я думав, твою маму не влаштовує, що я став заробляти менше, от я на другу роботу і влаштувався. А потім подумав, що вона іншого знайти хоче: зачіску зробила нову, гардероб оновила, манікюр, педикюр..
– А я думала, ти мене зовсім перестав помічати, байgуже тобі до мене стало. Не знала вже, як твою увагу привернути. Що б не зробила – все мимо. Не потрібні мені великі гроші. Мені ти потрібен, ось тут, біля мене, а не на другій роботі.
– То ви мене задля цього викликали? Щоб зрозуміти, що ніхто нікуди не р0зходиться?! – 0бурилась дитина.
І всі троє гучно розсміялися.
