У моєї сестри виростало два сини. Гарні були діти. Щирі, спокійні, а головне дружні. Я навіть іноді заздрю братерським стосункам між Олександром і Петром. Хлопчаки підтримують одне одного навіть в найскладніших обставинах.
От, до прикладу, нещодавно молодший Сашко поїхав закордон. Він вже досить давно навчався закордоном.
Навіть отримував хорошу грантову стипендію, тому проблем з проживанням та харчуванням не було. Сума дуже велика, особливо для нашої країни. Бо все-таки моя сестра Олена не мала грошей, щоб допомогти фінансово жодному з синів. Принаймні, у такій кількості, яка потрібна.
От стипендію на два місяці боргували, казали, що виплатять, проте все ніяк не отримували студенти платежі. Старший Петро на цей час працював у столиці і був на високій посаді. Заробіток мав хороший.
От він йому і допоміг своєму братові з великою радістю і не вимагаючи нічого натомість. А я все згадую, як мені у перші роки незалежної України не платили заробітну плату. Я працювала вчителькою, тоді так бувало. А сестра моя непогані прибутки мала.
Я хоча б про мінімальну допомогу просила. Та вона не погодилась, відмовила. От так буває. Образливо, звісно, проте я дуже тішусь, що племінники не вдались у сестру і підтримують одне одного.
