Я завжди був вдячною людиною, та от чомусь в нашій сім’ї певна дискрим1нація. Не знаю, тому, що я хлопець, чи, можливо через те, що старша дитина. Та минав час і я розумів, що ставлення до мене змінилось на краще. А от далі все вирішила зіпсувати молодша сестра. Через це я й гн1ваюсь.
У наших батьків приватний будинок на околиці міста. Великий, в гарному стані. Проте, не більше, ніж на дві родини.
Інакше буде дуже тісно і незручно. От ми з сестрою й підросли.
Вона вдало вийшла заміж. Її хлопець старший на 6 років. Уже мав власну квартиру в центрі та машину. Тому батьки відправили доньку з чистим серцем.
Зізнаюсь, я теж зрадів. Бо на квартиру накопичити з моєю зарплатнею дуже важко. А так міг розраховувати на батьківський дім.
Одружився за 2 роки з одногрупницею. На другому поверсі ми облаштували з Лізою собі неначе окрему квартиру.
І батьки і ми були задоволені таким розкладом і ніхто нікого не виганяв. Минуло 3 роки. Моя сестра, вже маючи 2-річну дочку, розлучилась.
Мовляв, не зійшлись характерами, помилились, з ким не буває. Майно Петра звісно ж їй не залишилось, проте аліменти він платив чималі. Куди їм було подітись, як не повернутись до батьків. Я спочатку був не проти.
Та потім мама з татом сказали нам з дружиною переїхати в одну з найменших кімнаток на першому поверсі. Це й був весь наш простір. Більше нічого.
А сестра з дочкою зайняла весь другий поверх, ремонт на якому робили ми. Мало того, ми ще й її годуємо, бо Олеся в декретній відпустці. Я вважаю, що все складається несправедливо і батьки чинять неправильно. Бо комусь дістається все, а комусь геть нічого. А яка ваша думка?