Трапилась ця історія в магазині неподалік моєї роботи – я вирішила заскочити у нього, щоб докупити дещо для вечері.
І от стою я втомлена, з повною корзиною продуктів у довжелезній черзі – давно мрію потрапити додому. І, думаю, більшість людей у черзі теж такої ж думки. Та позаду мене стояла старенька та згорблена бабуся – видно, що жінці було вкрай важко стояти. Я вирішила пропустити її перед себе, так вчинили ще троє людей – всім стало шкода жіночку.
Але попереду стояла жінка, років сорока, така вся з себе – у дорогій шубі, намальована і на каблуках, з повною корзиною делікатесів і вона не те, що не пропустила бабусю, а ще й почала голосно її ображати. При тому, що бабуся не пхалась без черги і не просила її ні про що – всі, хто поступився, зробив це з власної волі.
Та жінка вирішила висловити своє «фе».
– Ходять тут всякі і ще й вимагають пропустити їх. То може я не втомлена ,чи не поспішаю? Чи думає, якщо вона стара, то всі їй щось винні. Бабо, не дуже красиво користуватись тим, що ти старша. Де твої діти, чи ти не виховала їх добре, що на старості років стоїш в черзі з тими нещасними яйцями. Старі люди думають, що їм мають допомагати тільки тому, що вони старі.
І тут касир, не звертаючи увагу на цю жінку, звертається до бабусі:
– Давайте я вас обслужу без черги.
Та незадоволена жінка аж замовкла – її це страшне обурило. Вона тільки хотіла щось сказати, як люди у черзі почали її ганьбити. Вона не витримала натиску та дочекалась свою чергу мовчки, червона як помідор.
Можливо касир і не мала права так чинити, але вона зробила по-людськи і ми її в цьому підтримали.