Статна, доглянута жінка Анна, якій були 35 років, була самотня, та хотіла мати велику дружню сім’ю, не менше трьох діток, та на жаль, після страшної автокатастрофи, вона перенесла операцію, зачепили жіночі органи та жінка дітей мати не зможе, тому й з чоловіками у неї ніяк не складалось.
Вона відкрила власний салон краси, вела перспективний бізнес, та створювала все більше нових цікавих проектів, мала елітний автомобіль, справжня бізнесвумен, проте одинока, вона думала про сурогатну матір чи вдочеріння, та друзі казали:
– Ти що, а як виросте алкоголіком, чи інвалідом, це ж чужі гени, ти ж не вгадаєш, а як матір її колись заявиться чи родичі, захочуть забрати?
Жінка була розгублена, налякана й почала сумніватись. Та материнські інстинкти в ній не зникали, в душі вона так само хотіла стати мамою, щоб до неї так звертались і кликали, обіймали та щиро любили. Після важливої ділової зустрічі, жінка зайшла у своє улюблене кафе, там вона, зазвичай, замовляла обліпиховий чай, тістечко «Жіночі примхи» й просто нікуди не поспішала, неначе час в ту мить спинявся, вона була така замріяна у ті хвилини, а потім знову збирала волю в кулака, й починала будувала плани на розширення бізнесу.
Та якось одного разу, вона була надто втомлена й хотіла просто відпочити, тому швидко пішла. По дорозі її зупинив, крик, то був дитячий крик, вона це чітко зрозуміла, адже серце її стиснулось в той момент. Вона вирішила швидко піти й перевірити, що сталось, можливо, комусь потрібна допомога, можливо, в когось трапилось якесь лихо, треба щось робити.
Анна була дуже стурбована, чи це був страх чи паніка, вона не розуміла, але відчуття були змішані. Жінка повернула й зайшла за кафе, напруга лише зростала, адже крик ставав все гучнішим і стало чути плач, такий дзвінкий, дитячий плач, тіло тремтіло, а руки спітніли. І ось момент: вона бачить, як біля смітників, лежить пакунок, а в ньому дитя, зовсім маленьке, не зрозуміло хлопчик це, чи дівчинка, але кричало дуже дзвінко, певно замерзло або хоче їсти, подумала жінка.
Бідолашна сама не зрозуміла, як уже тримала дитину в руках, заспокоювала малечу, та викликала швидку, там у неї були зв’язки. Налякана жінка забігла в кафе й там стала очікувати швидку, щоб малеча хоч трохи зігрілась.
Швидка приїхала досить швидко, медики заспокоїли налякану жінку, дали їй антидепресанти, щоб допомогти зняти стрес. Дитину повезли на швидкій, Анна поїхала з ними, адже не могла лишити маля просто так. Вже у відділені жінка попросила телефон, бо свій лишила в кафе, й набрала головному лікарю, щоб той проконтролював усю ситуацію, не залучаючи до цього, органи опіки чи поліцію.
Пізніше після обстеження, їй повідомили: дитина, яку вона знайшла абсолютно здорова, малечі пощастило, адже вона лежала на картонних коробках і не дуже замерзла, кінцівки рухались, дихання стабілізувалось, серцебиття також, бідненька, лише зірвала горло, коли кричала, бо хотіла материнського молока, хотіла їсти, дівчинка була голодна.
Жінка лишилась ночувати в лікарні, заснула в палаті біля малої, не змогла піти додому і лишити її там, вона хвилювалась, щоб ніхто її не забрав, тому не відходила ні на мить. Завдяки хорошим зв’язкам їй вдалось вирішити усі формальності тихо, без лишнього розголосу, без преси та правоохоронних органів, на наступний день Анна вже оформила опікунство над малям. За період обстеження у відділенні малечу прозвали Богданою, говорили, що вона послана Богом, а життя їй дала Анна. Так і створилась сім’я!
Дзвінок, уроки закінчились, Богдана біжить зі школи, адже її чекає мама – Анна, вони йдуть у їх улюблене кафе, на обліпиховий чай з тістечком «Жіночі примхи» і говорять, як швидко плине час!
