Поверхом вище за мене живе сусідка. Жінка років тридцяти п’яти. З сусідами ми близько не спілкуємось, адже нещодавно ми лише переїхали. Люди, які живуть тут вже десятиліттями не надто лагідно та гостинно приймають новачків. Поки що ми вивчаємо їх, а вони нас. Все наше спілкування закінчується на привітанні при зустрічі. Але ця жінка з часу нашої першої зустрічі нагадує мені в1дьму: довжелезні нігті, копна чорного жорсткого волосся, виражений темний макіяж, незалежно від часу доби.
У мене є син шести років. Він дуже швидко знайшов собі на подвір’ї друзів і почав з ними гратися. Вони люблять грати хованки та квача у під’їздах нашого та сусіднього будинків. А в разі дощу сидіти в під’їзді, аж доки він не закінчиться, і розповідати страшилки.
В сусідки, тієї, що в1дьма, йде ремонт. Вона винесла на сходовий майданчик між нашим та її поверхом старі меблі та картини. Не знаю, чому одразу їх не винесла на звалище – вони просто жахливі. Хоча, на колір та смак товариш не всяк.
Якось хлопчаки, як зазвичай, грали у квача у нашому під’їзді. Раптом роздався гуркіт і звук битого скла. Відчинив двері – нікого. Діти всі надворі. Вікна у під’їзді цілі.
За десять хвилин у двері подзвонили. Та сама сусідка. Вона почала кричaти, що мій син розбив її картини (вони були під склом), а бите скло пошкодило полотно. А картини, нібито, унікальні і коштує кожна з них не менше десятка тисяч доларів. Звісно, вона вимагала відшкодування.
Для початку я вирішив поговорити з сином. Він у мене вихований і, слово честі, зізнається, що б не накоїв. Син заперечив свою провину і я йому вірю. Я пішов до сусідки і сказав, що дитина провини не визнає, ніхто з сусідів не застав його на гарячому, а камер, щоб довести його вину, теж немає, тому ніякі гроші я повертати не буду.
З тих пір для нас почався справжній жаx. Вона обливає наші двері дивними рідинами – від зіпсованого молока аж до сеч1. Підкидає під килимок перед дверима котячі фекалії. Включає запис голосу дитини, яка плаче і кличе маму. Моя дружина надто чутлива до такого і щоразу бігає перевіряти, чия дитина плаче і чи не потрібна раптом комусь допомога.
З останнього – залишає у дверях чорне пір’я, клубки волосся і рекламні листівки ритyaльних послуг. Вже й не знаю, що думати та як розцінювати таку поведінку. Можливо, я не помилився з висновками про неї при першій зустрічі і мені варто змінити місце проживання задля безпеки власної сім’ї?
