Петро завжди хотів мати сім’ю. Він зовсім не розумів тих «вічних» холостяків, які мріяли жити самі по собі. Щоб нічого їх не хвилювало.
От і знайшов дружину своєї мрії. Дівчина з першого погляду йому дуже сподобалась. І почуття ці були взаємні. За два роки Петро зробив пропозицію. Ілона одразу ж погодилась. Весілля було дуже розкішне і гучне.
Батьки з обох сторін добряче витратились. От тільки про майбутнє не подумали. Житло для молодят не купили. Тож після весілля Петро і Ілона переїхали до тещі.
Подружнє життя минало швидко і щасливо. Нічого не насторожувало. Перші кілька місяців.
А от далі стало «весело». Наприклад, ставлення Антоніни Григорівни. Вона почала чіплятись до всіляких дрібниць.
Не так одягнувся, не так сказав, не так кашлянув. Далі трохи більше почалось: тарілку не помив, їсти раніше почав, з’їв забагато, каву розлив, пледи замастив, сміття не виніс.
Ну а далі по сценарію, звісно: псуєш усе майно, усе ламається через тебе, полагодити нічого не можеш. І узагалі, не заробляєш достатньо, і життя дочці псуєш.
Ілона перший час намагалась захищати хлопця. А потім задумалась над причинами такої поведінки. Над приводом мами так говорити.
І вирішила підтримувати Антоніну Григорівну. І справді! Чом би й ні. Мама поганого не порадить.
Щоправда, іноді дійсно Петро поводив себе негарно. Гроші ховав від дружини і тещі. За комунальні і зовсім не давав.
А їжу їв ту, що теща купляла та готувала.
Довго ті сварки на диво тривали і все більше розгортались в масштабах. Десь 4 роки отак прожили, постійно дім здригався.
Далі усе змінилось. Вирішило подружжя таки переїхати. Можливо, проблема у сусідстві з тещею. Орендували недороге, але хороше житло. Спочатку наче й справді жити почали мирно, спокійно.
А потім, раптово, за 3 місяці розлучились. Усе-таки справа, мабуть, не у сусідстві була. Воно просто підштовхувало усі почуття та емоції назовні.
Інна повернулась до матері. А за 2-3 роки одружилась вдруге. Цього разу і зять поладнав з тещею, і з Інною вони прекрасно жили. І дитинку нещодавно народили.
А от Петро так і залишився сам. Ні з ким не міг зустрічатись довше, ніж кілька місяців.
А як ви гадаєте? У чому справа була? У цьому сусідстві? Чи все таки у долі і характерах?
