Бувають же ж такі хитр0мудрі і нeприємні особи. Куди вітер дме, туди вони свою позицію міняють. От, наприклад, свекруха моя.
У неї і так 7 п’ятниць на тиждень, а тут ще й на старості зовсім власну думку втратила. До всіх підхід знаходить, кожному наобіцяє, набреше, а вчинить врешті по-своєму.
От і ми з чоловіком під таку її аферy попали.
Мабуть, вас цікавить що трапилось? Так от. Я розповім. Дуже вже хочеться комусь виговоритись.
Так вже трапилось, що мій чоловік має брата. І то хитрого такого, як і матір. Мій Олексій же вдався у свого покійного батька. Та от довго той не витримав з Євдокією Василівною. Вона добряче висмоктала з нього всі сили. Чоловік ще досить молодим помер від інфаркту.
Мій чоловік молодший. І це геть брехня, що менших дітей люблять більше. Можливо, в когось в сім’ї і так. Та от Євдокія Василівна любить лише себе, а про людське око, то ще свого старшого Василька хвалить постійно. Як розповідає Олексій, то це ще з самого дитинства повелось. І те Василько вміє робити, і там з усім порається, а не виходить, то хоча б старався. І те добре.
Та от ми переїхали в мою стареньку однокімнатну квартиру після весілля. Уже тут ростимо 2 діток. Трохи тісно, проте ми сподіваємось розширити житлову площу, коли трохи накопичимо. Донечка вже в садочку, синок у 1 клас пішов, тому і я на роботу вийшла. Мій чоловік теж добре забезпечував сім’ю, та стосунки з його мамою у нас всіх були досить холодні.
Минуло трохи часу. Василько теж невістку в дім привів. Вона з іншого міста. Тому у свекрухи й поселились. Щоправда, дівчина Євдокії Василівні геть не сподобалась.
Ще б пак. Хто ж порівняється з її Васильком. А вона ще й чесна була. Усю правду жінці в очі ліпила. Та отак пожили, насварились і вмовила дівчина чоловіка переїхати на орендовану квартиру. Василько жінку завжди захищав, мама на це образилась. Відмовилась з ними взагалі спілкуватись. Та от біда до неї прийшла, якої й не сподівалась.
Злягла вона, хвороба якась інфекційна дуже виснажила організм. Без допомоги було не обійтись. Кому ж їй дзвонити. Старшому сину не хотіла.
Звернулась до нас врешті. Почала Олексійка голубити, гарними словами обмовлятись. Ми й подумали, що стосунки налагодились. Допомагали, як могли. І заходили часто, щоб по господарству щось зробити, і лікарів викликали, і постійно продукти купляли, фрукти, ліки.
Жінка ніби пропонувала гроші, та ми завжди відмовлялись. Як можна з рідної мами гроші брати? Так я Олексію казала.
Врешті, вона нам сказала, що натомість квартиру подарує за те, що не покинув у біді.
Ми виду не подавали, та звісно ж зраділи. Ще б не тішитись. 2-кімнатна велика квартира в центрі міста. Тут і дітям до школи недалеко, і садочок гарний є. І нам до роботи не так довго добиратись. Ми розуміли, що Василько може й образиться, але кожному за себе думати треба.
Нещодавно ми втратили Євдокію Василівну. До останнього добре спілкувались.
А от з Васильком так зв’язок і не відновили. Та на похорон він і невістка прийшли. А потім сталось те, що шокувало нас усіх.
Виявляється, що дарча на квартиру оформлена на двоюрідного брата Євдокії Василівни. Він навіть на похорон не приїхав. Зате квартиру повертати синам відмовився.
Мій Олексій і досі в шоці. Як і Василько. Нащо жінка так вчинила? Ніхто не розуміє.
