Я з свекрухою не можу сказати, що була колись в дуже теплих стосунках. Спілкуємось нормально з самісінького дня весілля, ніколи не сварились.
Та й як матір з донею теж не любились. Просто поважали одне одного. Сваритись впринципі і не було причин та приводів. Зразу ж переїхали в мою квартиру і рідко зустрічались.
Та через рік я народила первістка – донечку Соломійку. І після цього все ж потребувала допомоги. Мої батьки досить далеко. Це не село, місто невеличке, але знаходиться за 38 кілометрів від нас. Мама вийшла на пенсію, в них з татом свій невеличкий бізнес. Проте, доїжджати кожного разу практично неможливо. У мене така робота, що дізнаюсь про робочу зміну ввечері перед робочим днем. Отож, єдиний варіант – свекруха. Спочатку, перший місяць, вона погодилась і просиділа в сукупності 8 днів з онучкою.
До слова, свекруха вже давно пенсіонерка. Працювала колись держслужбовцем. Пенсію має достойну, ще й чоловік підпрацьовує.
Наступні тижні наша баба Ліна почала виправдовуватись. Не хотіла допомогти. То те не встигає, то там не може підстрахувати. То тиск, то втомилась, то не встигає. Я розуміла все, але ще через тиждень все змінилось. Вона вже почала без будь-яких пояснень і виправдовувань казати, що не хоче допомагати. Я спочатку була шокована.
Чоловік мій, до речі, теж не розумів поведінки матері.
Але що вже робити. Вирішила, що зовсім піду з роботи. Ми відкладали ці гроші, щоб продати однокімнатну квартиру і купити більшу. Бо ж хочемо ще діток.
Але доведеться відмовитись від такої ідеї. Або ж більше економити. Я ненароком обмовилась про таку ситуацію матері. От вона й сама сказала, що допоможе. Хоча мені було незручно, я відмовлялась. Адже мамі стільки їхати, а свекруха відмовляється, хоча живе в 5 хвилинах від нас.
Та вона все ж мене вмовила. Минув час, мама жила у нас кілька днів, а кілька їхала додому. Ми придбали омріяну квартиру. Мама ходила з нами обирати житло.
А свекруха дізналась і образилась, що її не покликали. Та от допомогти не хотіла, коли потрібно, а тепер ще й образилась.
