Свекруха ще як два роки тому поїхала працювати за кордон замість свого сина. Не хотіла, щоб її онук ріс без батька. Тому вирішила пересилати їм гроші, а вони, щоб дивились за її домом та хазяйством.

Ми жили скромно, на одну не велику зарплату чоловіка. Так, як я в декреті з маленьким сином.

Виникла ідея, щоб мій чоловік Дмитро поїхав за кордон заробити трішки грошей. Вже і роботу знайшли, майже все було домовлено. Але моя свекруха як завжди вирішила все за вас за нас, та повідомила що поїде вона, а не її син.

Казала, що не допустить, щоб онук ріс без батька. А вона – вдова. Та й світ хотіла побачити. Ми з нею довго сперечались на цю тему, але вона була непохитна у своєму рішенні. Натомість попросила, щоб ми жили в її будинку, доглядали за садом та городом. Обіцяла за це пересилати гроші, та чомусь надходило їх щоразу менше.

Це був кінець місяця. Нам потрібно було платити за комунальні послуги та садок в який ходив син. Ми як завжди чекали домовленого переказу, адже тих грошей що заробляли ми на все не вистачало – якби не старались. Свекруха це прекрасно розуміла. Гроші так і не надійшли.

На наступний ранок ми усією сім’єю снідали, раптом подзвонив телефон – дзвонила свекруха. Підняв чоловік та почалась розмова.

Привіт мамо! Як у тебе справи?

– Привіт синку, непогано, але цього місяця я не зможу вам перекинути кошти.

Чому? – здивовано запитав Дмитро

– Синку, розумієш, твій брат дзвонив мені та попросив додати йому грошей. Він машину куплятиме.

– Але ж мамо, ми з тобою домовлялися. За які гроші я тепер маю оплатити комуналку у твоєму будинку. Ти б хоч попередила.

– Вибач синку, я про це не подумала – я думала у вас є гроші.

– Так є, але ти ж сама знаєш що зарплати в нашому місті малі та не вистачає на все. Ти обіцяла допомагати.

Зі злості Дмитро виключив телефон. Ми були здивовані від почутого – бо як можна відмовлятися від своїх слів. Розуміючи прекрасно всю ситуацію так з нами вчинити.

Щоб зі всім розплатитися ми були змушені залізти у борги – без жодного розуміння як буде далі, де брати гроші, на що жити..

Місяць свекруха не давалась чути, але потім таки подзвонила. Як ні в чому не бувало розмовляла з нами, по розмові ми зрозуміли що цього місяця вона також не планує пересилати гроші. Та вже нічого їй не говорили.

Нас з чоловіком чекала серйозна розмова – потрібно було розв’язувати фінансові питання. Вихід був один – потрібно все ж їхати за кордон Дмитру. Я мала лишитися сином. Цього разу швидко знайшлась робота і вже за тиждень день Дмитро був Іспанії.

Все йшло чудово. Місяць за місяцем виплатили борги, та мали ще й про запас. Поживши там, Дмитро був у захваті та саме в нього виникла думка, щоб ми з сином переїхали до нього.

Я довго вагалась, адже це інша країна, інша мова. У сина тут садок, друзі, рідна мова, але син був не проти – він більше хотів бачити батька і бути поруч біля нього. Я розібралась з документами, поки все вирішила минуло близько місяця.

Але ми були всією сім’єю в Іспанії. Чоловік отримував гарну платню, я також влаштувалась на роботу. Нарешті ми не турбувалися про гроші.

Зі свекрухою ми ще деколи спілкуємось.

Але нарешті зрозуміли, що розраховувати можемо лише на себе.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Свекруха ще як два роки тому поїхала працювати за кордон замість свого сина. Не хотіла, щоб її онук ріс без батька. Тому вирішила пересилати їм гроші, а вони, щоб дивились за її домом та хазяйством.