Ми жили скромно, на одну не велику зарплату чоловіка. Так, як я в декреті з маленьким сином.
Виникла ідея, щоб мій чоловік Дмитро поїхав за кордон заробити трішки грошей. Вже і роботу знайшли, майже все було домовлено. Але моя свекруха як завжди вирішила все за вас за нас, та повідомила що поїде вона, а не її син.
Казала, що не допустить, щоб онук ріс без батька. А вона – вдова. Та й світ хотіла побачити. Ми з нею довго сперечались на цю тему, але вона була непохитна у своєму рішенні. Натомість попросила, щоб ми жили в її будинку, доглядали за садом та городом. Обіцяла за це пересилати гроші, та чомусь надходило їх щоразу менше.
Це був кінець місяця. Нам потрібно було платити за комунальні послуги та садок в який ходив син. Ми як завжди чекали домовленого переказу, адже тих грошей що заробляли ми на все не вистачало – якби не старались. Свекруха це прекрасно розуміла. Гроші так і не надійшли.
На наступний ранок ми усією сім’єю снідали, раптом подзвонив телефон – дзвонила свекруха. Підняв чоловік та почалась розмова.
– Привіт мамо! Як у тебе справи?
– Привіт синку, непогано, але цього місяця я не зможу вам перекинути кошти.
– Чому? – здивовано запитав Дмитро
– Синку, розумієш, твій брат дзвонив мені та попросив додати йому грошей. Він машину куплятиме.
– Але ж мамо, ми з тобою домовлялися. За які гроші я тепер маю оплатити комуналку у твоєму будинку. Ти б хоч попередила.
– Вибач синку, я про це не подумала – я думала у вас є гроші.
– Так є, але ти ж сама знаєш що зарплати в нашому місті малі та не вистачає на все. Ти обіцяла допомагати.
Зі злості Дмитро виключив телефон. Ми були здивовані від почутого – бо як можна відмовлятися від своїх слів. Розуміючи прекрасно всю ситуацію так з нами вчинити.
Щоб зі всім розплатитися ми були змушені залізти у борги – без жодного розуміння як буде далі, де брати гроші, на що жити..
Місяць свекруха не давалась чути, але потім таки подзвонила. Як ні в чому не бувало розмовляла з нами, по розмові ми зрозуміли що цього місяця вона також не планує пересилати гроші. Та вже нічого їй не говорили.
Нас з чоловіком чекала серйозна розмова – потрібно було розв’язувати фінансові питання. Вихід був один – потрібно все ж їхати за кордон Дмитру. Я мала лишитися сином. Цього разу швидко знайшлась робота і вже за тиждень день Дмитро був Іспанії.
Все йшло чудово. Місяць за місяцем виплатили борги, та мали ще й про запас. Поживши там, Дмитро був у захваті та саме в нього виникла думка, щоб ми з сином переїхали до нього.
Я довго вагалась, адже це інша країна, інша мова. У сина тут садок, друзі, рідна мова, але син був не проти – він більше хотів бачити батька і бути поруч біля нього. Я розібралась з документами, поки все вирішила минуло близько місяця.
Але ми були всією сім’єю в Іспанії. Чоловік отримував гарну платню, я також влаштувалась на роботу. Нарешті ми не турбувалися про гроші.
Зі свекрухою ми ще деколи спілкуємось.
Але нарешті зрозуміли, що розраховувати можемо лише на себе.