Так часто тут є історії про те, як свекруха робить все можливе, щоб відігнати невістку від її сина. Або як тещі «з’їдають» мозок зятям за кожну дрібницю.
То я вас зараз напевно трохи здивую. А, може, навіть не трохи, бо моя історія зовсім нетипова. Мені вже було 29, коли я познайомилась з Сергієм. Йому ж на той час виповнилось 25. І це наше перше заміжжя. Я до цього займалась лише кар’єрою, а чоловік нікуди не поспішав, допоки не зустрів мене. Наші стосунки до освідчення тривали 5 місяців.
З моїми батьками він був знайомий майже відразу і в них склались з самісінького початку дуже теплі, родинні, щасливі стосунки. Я була цьому безмежно рада. Мої батьки хоч і казали, що приймуть будь-якого мого обранця, головне моє щастя, та все ж хвилювання було присутнє.
Щодо знайомства його батьків зі мною, то він весь час тягнув. Я не розуміла у чому справа і почала натякати після освідчення, що вже наче б то прийшов час мені дізнатись трохи більше про родину майбутнього у ту мить чоловіка. Він погодився, та видно було, що переживав.
Через це і я трусилась перед цією зустріччю. Потім я трохи почала розуміти, що привід є. Батько Сергія – моряк, який довго працював у військовому флоті. Зараз він вже на пенсії, проте закалка дала своє.
Мати як дружина моряка звісно ж теж мала сталеві характер і нерви, бо постійно залишалась сама і на господарстві, і з маленькими дітьми, коли чоловік був у затяжних рейсах. Мало того, вони обоє з села, переїхали до міста не так давно.
Років 15 тому, коли з’явилась можливість і потреба прилаштувати сина. Тому, погляди у них були не надто сучасні. До старшої від сина на 4 роки невістки вони ставились доволі упереджено. Не такого батьки хочуть для свого сина. Проте, сприйняли мене одразу досить нейтрально і спокійно. Я б сказала, що мені ця зустріч видалась холодною.
Кілька запитань без реакції на відповідь та й по всьому. Відгуляли весілля, переїхали на орендовану квартиру. Я за цей час втратила матір. Зі свекрухою та свекром практично не спілкувалась лишній раз.
Та от як склалось. Я завагітніла. Оскільки мені вже було 32, а УЗД показувало дівчинку, то було дуже зле, я навіть потрапила в лікарню. Весь цей час мене почала доглядати свекруха. Навіть ночувала біля мене.
Їжу готувала, не відходила. І тепер з дитиною допомагає. Тепер я зрозуміла, що людину не по теплих словах треба оцінювати, а по вчинках. Я свекрусі дуже вдячна.
