Я синові зразу сказала, що перед весіллям, що я завжди готова підтримати і допомогти. Та хай не сподівається при кожній дрібній сварці до мене прибігати, бо я не прийму нізащо. Сварку треба вміти ладнати з дружиною, поговорити, не ображатись і не тікати одне від одного, як малі діти. І він би мене може навіть послухав, та не все так просто. Як ладнати і не вступати у конфлікти з тещею я забула синові сказати. Я розумію, що найдорожче для матері – це її дитина. Та ж не можна сприймати невістку чи зятя одразу, як в0рога. Це неправильно.
І взагалі, молода сім’я повинна жити окремо. Навіть тимчасове проживання на чужій території – пряма дорога до скандалів і швидкого розлучення. Та моя невістка відмовлялась в це вірити і стала в позу. Сказала, що житиме в батьків.
Я проти свахи нічого проти не маю. Вони з чоловіком самі себе зробили, працювали в молодості важко. Тому й змогли придбати гарну квартиру в центрі і машину. Та ця квартира була їхня. Ілоні варто було змиритись і підшукати для себе інший варіант. Тим паче ми були готові фінансово допомогти, і заощадження молодята мали чималі. Але ж ні! Вперлась…
Мій Степан людина добра, спокійна. Та коли його довести, він просто закипає і не заспокоюється дуже довго. Та він теж проти молодої дружини не виступав. Зібрав свої речі і зразу ж після одруження переїхав до сватів. Квартира була простора, в центрі, та незручна для великої родини. Три кімнати хоч і не малі, але прохідні, тому ніде неможливо відділитись від родичів. У найбільшій звісно ж жили господарі. У кімнаті, що служила, як вітальня ще була бабуся. Це мати мого свата, їй вже виповнилось 92 роки. У найменшій кімнатці жила Ілона.
Ніхто нічого, звісно ж, змінювати не став. Як було, так і поселились. І перший час конфліктів майже не було. Та от час минав. Усі гроші Ілона розтринькала на дурнички.
Економити чи мудро розпоряджатись фінансами її певно не навчили. Тому накопичення розійшлись швидко, до того ж з сином вона ніколи не радилась. Робила, як вважала на потрібне. А Степана просто ставила перед фактом. Та скоро Ілона дізналась, що вагітна. І тут вже всім стало зрозуміло, що буде дуже тісно і незручно молодій сім’ї. Та дівчина знову вперлась, що нікуди не переїде і місця їй вистачає. Сталось так, що народила вона одразу двійню: хлопчика Осипа і дівчинку Олесю.
Я внукам дуже тішусь і не хочу нічого сказати. Я щаслива, що ці маленькі янголята з’явились у моєму житті. Проте, живуть вони у нездоровій конфліктній атмосфері. Добре, що зараз вони маленькі, але ж коли трішки підростуть почнуть думати, ніби вони в чомусь винні. А так бути не повинно. Я вже говорила зі свахою, щоб припиняла такий тиск на молоду сім’ю. Краще б поговорила з дочкою щодо переїзду.
Та вона навпаки чинила.
Продовжувала картати мого сина. То він мало заробляє, то він не так поводиться, то не так вдягається. Ці доколупування звучали навіть при мені і я розуміла наскільки це безглуздо.
Що ж, нехай. Терпіли і це. Ілона постійно тягнула з Степана гроші незрозуміло навіть на що. Він вже влаштувався на три роботи. А на вихідних ще іноді на будову ходить. Там вже собі проблем зі здоров’ям чималих заробив, проте інакше чинити не може. Дружині ж потрібні гроші.
Тим паче, йому це починає подобатись, бо так він може втекти з дому від ненаситних вампірів-родичів. Діти батька дуже люблять, проте проводити з ними час він не може.
Нещодавно вони посварились і до Ілони таки дійшло щось. Вона сказала моєму синові, щоб звільнився з роботи, яка для нього найважча і на вихідних трохи відпочивав. На роботу тепер вийде вона. А малюків спитаєте куди подіне? Я гадала, що залишить з мамою, бо та ж і так нічого не робить цілими днями.
Так ні, вона без жодних питань і попереджень привела малюків до мене. Я не відмовилась з онуками звісно сидіти. Проте, склалась дуже дивна ситуація, як мені здалось. Якось все дивно виходить.
І от минулого тижня ситуація вийшла з-під контролю. Вони Степана вже остаточно довели. Син прийшов до мене з сумкою і речима. Сказав, що більше так не може і хоче бодай трохи перепочити. Так і лишився.
А я все міркую чи добре роблю. Постійно гризу себе цим. Може, якщо житимуть разом, то швидше помиряться? Чи все ж це сватам і невістці треба змінитись. Як гадаєте?
